Сутність, теоретичні засади та завдання соціального страхування. Особливості та напрями соціального страхування в Україні, вплив світової кризи на його становище у державі. Шляхи покращення функціонування механізму соціального страхування в Україні.
Аннотация к работе
Курсова робота з дисципліни Соціальне страхування Тема роботи: «Соціальне страхування в системі ринкових відносин» План Вступ Поняття соціальне страхування та його теоретичні засади 1.1 Сутність соціального страхування 1.2 Теоретичні основи соціального страхування Сучасне соціальне страхування та процес його становлення 2.1 Процес еволюції соціального страхування 2.2 Напрями соціального страхування в Україні 2.3 Вплив світової кризи на соціальне страхування в Україні Шляхи покращення функціонування механізму соціального страхування в Україні 3.1 Головний напрям вдосконалення Висновки Список використаної літератури ВСТУП соціальний страхування криза Соціальне страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Перерозподільні відносини, властиві страхуванню, повязані, з одного боку, із формуванням страхового фонду за допомогою заздалегідь фіксованих страхових платежів, з іншого боку - із відшкодуванням збитку з цього фонду учасникам страхування. РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ МОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ 1.1 Сутність соціального страхування Закон України про страхування дає чітке визначення: «Страхування - це вид цивільно - правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів» [ 17 cт 1.]. Соціальне ж страхування під собою розуміє страхування, у якому страхувальником виступає громадянин держави, а страховиком відповідно - держава. Соціальна політика обєктивно є найбільш значущою сферою інтересів сучасного суспільства і найважливішою частиною діяльності будь-якої держави. Ці принципи та дії є результатом звичаїв і цінностей суспільства та значною мірою визначають розподіл ресурсів і рівень добробуту людей» [ 18 c.14] Одним із основних інструментів соціальної політики, який використовується суспільством і державою для вирішення проблеми нерівності особистих доходів людей, що виникає не через різницю в продуктивності праці й ефективності виробництва, безперечно, є соціальне забезпечення (соціальний захист). Соціальне забезпечення, у свою чергу реалізується на рівні двох підсистем - соціального страхування та соціальної допомоги, критеріями поділу яких є методи врахування (неврахування) соціальних ризиків, розходження в джерелах фінансування і способах організації. У своїх базових документах - Статуті, деклараціях, конвенціях, рекомендаціях - Міжнародна організація праці (МОП) створила струнку систему рекомендацій з організації національних систем соціального захисту, що передбачає: визначення цілей і принципів соціального захисту; рольові функції держави і соціальних субєктів; визначення рівнів соціальних гарантій; організаційні, фінансові та правові механізми. Соціальне страхування поділяється на добровільне соціальне страхування та загальнообовязкове державне соціальне страхування. Добровільне соціальне страхування - система відносин щодо повної або часткової компенсації застрахованим особам (в окремих випадках членам їх сімей) втраченого заробітку (внаслідок неможливості брати участь у суспільній праці), а також витрат на лікування (внаслідок настання хвороби), що здійснюється за рахунок коштів фондів, що формуються із добровільно сплачених застрахованими особами та/або роботодавцями страхових внесків. Ще одна значуща теорія, застосовна до системи соціального страхування, була запропонована італійським економістом А. Гоббі.