Прийняття документів, які відображають соціальне вчення християнства. Визначення основних напрямів співробітництва Православної Церкви і держави в сфері соціальної роботи серед суб’єктів освітньо-виховного процесу духовних вищих навчальних закладів.
Аннотация к работе
СОЦІАЛЬНЕ СЛУЖІННЯ (СОЦІАЛЬНА РОБОТА) ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ БОГОСЛОВСЬКОЇ ОСВІТИ: АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИПовноцінний аналіз соціального служіння Православя можна здійснити лише на широкому міждисциплінарному фундаменті сучасної світської й богословської науки, з урахуванням напрацювань церковних і світських дослідників, спеціалістів, працівників соціальної сфери, тобто в результаті синтезу соціального вчення Православної Церкви, соціальної філософії, соціології та суспільствознавства. Тому виникає необхідність визначення основних напрямів співробітництва Церкви і держави в сфері соціальної роботи. Соціальне вчення виступає як закріплене положення про ставлення Церкви до суспільно-значимих проблем і дій Церкви по відношенню до них, і тому є змістовною складовою богословської освіти, підготовки студентів духовних навчальних закладів до служіння, формування їх моральної особистості (в ціннісно-духовному вимірі) і суспільно-громадської позиції не тільки як клірика, але й члена суспільства. християнство православний церква духовний Особливого значення в соціальному вченні Православної Церкви має виокремлення напрямів соціального служіння (соціальної роботи) Православної Церкви в сучасному суспільстві. Вони проводять соціальну роботу в таких суспільно-значущих напрямках як: збереження моральності і спокою в суспільстві; духовна, моральна, культурна, патріотична освіта і виховання дітей та молоді; духовно-моральне і патріотичне виховання воїнів і співробітників правоохоронних установ; благодійницька і соціальна діяльність; збереження, відродження й розвиток історичної і культурної спадщини; робота з профілактики правопорушень; духовна і матеріальна допомога особам, які перебувають у місцях позбавлення волі; діяльність з охорони навколишнього середовища; підтримка інституту сімї, материнства і дитинства; підтримка і захист державної стабільності.