Дослідження правової природи соціального партнерства як різновиду публічно-приватного партнерства. Проблеми його імплементації в Україні і шляхи вирішення зазначених проблем. Обґрунтування актуальності прийняття Закону України "Про соціальне партнерство".
Аннотация к работе
Сороченко Антон Валерійович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного управління та Публічної служби Національної академії державного управління при Президентові УкраїниМодельний закон СНД визначає соціальне партнерство як співпрацю, тобто спільну діяльність субєктів такого партнерства. Способи участі працівників в управлінні підприємством відрізняються від способів участі працівників в управлінні юридичною особою [12, с. Досвід Німеччини [16] в імплементації соціального партнерства дозволяє виділити такі його форми: 1) право на участь в організації охорони праці та контроль виробничої ради за здійсненням заходів з охорони праці, право на участь в регулюванні робочого часу і часу відпочинку на підприємстві, участь у вирішенні кадрових питань і т.д., тобто права, передбачені Законом ФРН «Про статут підприємства»; Основними законодавчими актами Європейського Союзу, якими здійснюється правове регулювання соціального партнерства, є: 1) Директива Ради ЄС 94/45/ЄС від 22 вересня 1994 «Про заснування європейської виробничої ради на підприємствах рівня Співдружності і в групах підприємств рівня Співдружності з метою здійснення процедур інформування працівників та консультацій з працівниками» (на підставі цієї директиви в Німеччині був прийнятий Закон «Про європейські виробничі ради» від 28.10.1996 р. Поєднання двох груп членів наглядової ради, обраних працівниками, націлене на забезпечення врахування інтересів не тільки трудового колективу відповідної організації, але і працівників цієї галузі в цілому, представниками яких є профспілки, бо діяльність великих компаній може зачіпати інтереси не тільки її працівників, а й усіх працівників цієї галузі.