Соціальне партнерство в організації - Реферат

Колективний характер соціального партнерства виявляється в трьох аспектах: наявності колективного інтересу усіх субєктів у сфері застосування найманої праці; наявності колективних відносин у цій сфері; колективній структурі сторін соціального партнерства. Предметом соціального партнерства виступають колективні відносини Між соціальними партнерами, зокрема, участю трудових колективів у встановленні умов праці; участь трудових колективів в управлінні організаціями, на яких смороду Працюють; укладення и виконай колективних договорів та колективних угідь на Галузевий, регіональному, національному рівнях; діяльність професійних спілок та інших представницьких органів трудового колективу в соціально-трудових відносинах; утворення та діяльності обєднань роботодавців; Вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів. До сфери соціального партнерства, зокрема, входять: Досягнення консенсусу з харчування забезпечення зайнятості, Створення Додатковий робочих місць, організації оплачуваних Громадський робіт, ЗАХИСТУ населення від Безробіття; застосування найманої праці з дотримання техніки безпеки, Вимоги з охорони здоровя працівників у процесі праці, оплати праці й забезпечення відтворюючої и стимулюючої функцій заробітної плати, прав працівників на своєчасне Отримання заробітної плати; забезпечення нормального режиму праці й відпочинку; забезпечення права працівників на долю в управлінні працею на підприємстві, в розподілі прибутку для забезпечення соціальної діяльності підприємства, у визначенні соціальних стандартів и встановленні їх мінімальних меж, у встановленні порядку проведення колективних переговорів, вирішенні колективних трудових спорів тощо. соціальний партнерство колективний договір Соціальне партнерство - така система відносин між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, при якій визнаються розбіжності економічних інтересів різних соціальних груп і право кожної з них відстоювати свої інтереси через пошук компромісів, шляхів взаєморозуміння й співробітництва в умовах злагоди. Згідно із Законом України «Про соціальне партнерство» визначаються такі форми співробітництва: консультації, переговори, укладання колективних договорів і угод, спільне розвязання колективних трудових суперечок; організація примирних та арбітражних процедур; участь у роботі органів соціального партнерства; розгляд та вирішення претензій і розбіжностей; контроль за виконанням спільних домовленостей.До них належить право на захист від звільнення, яке вимагає як від роботодавця, так і від працівника дотримання протягом певного часу відмови від укладеного між ними договору про найм. Право на захист від безробіття регулюється Законом «Про сприяння зайнятості працівника», який втратив постійне місце роботи. Право на 8-годинний робочий день та відпустку не менше 18 робочих днів забезпечується Законом «Про регулювання робочого часу» та Федеральним Законом «Про відпустки». Захист працюючих жінок гарантується Законом «Про охорону материнства» та Федеральним Законом «Про допомогу по нагляду за дитиною», які дають право на оплачувані відпустки вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей. Виробнича рада має право наполягати на примусовому врегулюванні питань про компенсацію робітникам втрат у звязку і з змінами па виробництві, наслідком яких може бути масове вивільнення працюючих.Отже, можна зробити висновок, що соціальне партнерство - являє собою такий тип і систему відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соціально-трудових відносин. Соціальне партнерство має такі головні принципи як: - законність; Відносини соціального партнерства мають колективний характер. У країнах з розвиненою ринковою економікою ідеологія соціального партнерства глибоко проникла в соціально-трудові відносини, хоча його моделі в різних країнах відрізняються організаційно-правовим механізмом.