Сутність процесу соціального визрівання груп та розробка системи показників. Характер трансформаційних процесів і аналіз сучасного етапу трансформаційних процесів. Зв"язок між соціальним визріванням груп і стабілізацією трансформаційних процесів.
Аннотация к работе
Соціальна зрілість групп сучасного українського суспільства в умовах трансформаціїСоціальне визрівання груп може розглядатися як один із чинників стабілізації соціальної ситуації, яка визначає сутність процесів, реальні перспективи розвитку, а також діяльнісний потенціал субєктів соціального розвитку. Соціальне визрівання груп не тільки змінює форму соціальної взаємодії в суспільстві, але й визначає динаміку цілей і цінностей і уточнює завдання соціального розвитку. Соціальне визрівання груп дозволяє досягти стану когнітивно збалансованого усвідомлення свого місця, ролі в суспільстві, а також інтересів і цілей, виробляти адекватні їм завдання та стратегії життєдіяльності групи. Трансформаційні процеси і, зокрема, зміни в соціальній структурі пострадянських суспільств виступають предметом дослідження багатьох українських та російських соціологів. Тема дисертації є складовою частиною держбюджетної науково-дослідницької теми №1-10-95 «Трансформація українського суспільства і зміни в його соціально-класовій структурі» та №1-10-00 «Соціальна структура українського суспільства на межі тисячоріть», над якими працює колектив кафедри соціології Харківського національного університету ім.У вступі розкрито сутність, стан наукового завдання та його значення, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження і подано загальну характеристику дисертації.У підрозділі 1.1 («Особливості процесів трансформації і соціальних систем, що трансформуються») автор доводить необхідність періодизації трансформаційних процесів, аргументуючи це тим, що соціальні процеси, які відбувалися в історичний відрізок часу, що характеризується як трансформація, відрізняються за ступенем інтенсивності, результатами, емоційно-психологічним сприйняттям процесу в суспільній свідомості та іншими чинниками. І якщо в середині 90-х років проблема періодизації трансформації ще не була актуальна, то вже на початку 2000-х років, коли спостерігаються тенденції помякшення трансформаційних процесів, що характеризуються непевністю ситуації, непередбачуваностю подій у всіх сферах життєдіяльності суспільства, така періодизація необхідна. У другому («Визначення обєкта і субєкта трансформаційних процесів») і третьому («Характеристика стратифікаційної системи суспільства, що трансформується») підрозділах виділено основні характеристики обєкта і субєкта трансформаційних процесів, а також системи стратифікації суспільства, що трансформується, описано специфіку стратифікаційних зсувів, запропоновано бачення стратифікаційної моделі українського суспільства під час змін. У підрозділі 2.1 («Особливості інституціоналізації в системах, що трансформуються») розкрито особливості процесу інституціоналізації та становлення нових інституційних форм у суспільствах як системах, що трансформуються. Це такий стан соціальної системи, де уявлення про належне у діяльності впливових субєктів соціального процесу різко розходяться з існуючими соціальними інститутами і при достатньому накопиченні незадоволення призводять до революційних змін функціонуючих інститутів, а при недостатніх можливостях змінити положення - до напруженості між соціальними групами, групами й інститутами і пошуку шляхів вирішення цієї напруженості.Стабілізація функціонування нових соціальних інститутів закладає основи для раціоналізації соціальної дії. Соціальне визрівання груп є тим механізмом, що дозволяє формувати бачення ідеального соціального порядку і діяти з метою по його досягненню. У рамках дисертаційного дослідження були вирішені такі дослідницькі завдання: 1) Подано характеристику суті трансформаційних процесів із виділенням їхніх етапів і розкриттям відмінних рис кожного з них. Етапи виділяються на підставі ступеня невизначеності соціальної ситуації, непередбаченості подій в усіх сферах життєдіяльності суспільства та іх осмислення, а також їх емоційно-психологічного сприйняття у суспільній свідомості. Саме стабілізація функціонування нових соціальних інститутів, з одного боку, і соціальне визрівання груп, з іншого, закладають основи накопичення суспільством нової якісної визначеності.