Соціальна циркуляція минулого й історичні уявлення на мікрорівні: вигадане військове співробітництво вірмен із татарами на службі у князя Лева Даниловича в "Потрійному Львові" Ю.Б. Зиморовича (1660-ті рр.) - Статья
Причини конструювання в історичному творі XVII ст. вигаданого сюжету про співробітництво вірмен із татарами на службі в галицьких князів. Джерела, автори яких торкалися питання появи вірмен у Львові. Версія заснування Львова у творі Ю.Б. Зиморовича.
Аннотация к работе
Соціальна циркуляція минулого й історичні уявлення на мікрорівні: вигадане військове співробітництво вірмен із татарами на службі у князя Лева Даниловича в «Потрійному Львові» Ю.Б. Зиморовича (1660-ті рр.) О.Л. Осіпян Анотація військове співробітництво вірмени татари Аналізуються причини конструювання в історичному творі XVII ст. вигаданого сюжету про співробітництво вірмен із татарами на службі в галицьких князів. Досліджено, як унаслідок судового процесу 1578 р. міський маґістрат та львівські вірмени почали звертатися до далекого минулого для посилення арґументації своїх позицій. У центрі соціального конфлікту між багатим вірменським купецтвом та католицьким патриціатом стояло прагнення обох груп до нобілітації й небажання патриціїв втрачати панівне становище в місті. Виявлено чотири основних групи джерел, автори яких торкалися питання появи вірмен у Русі та, зокрема, у Львові. Встановлено вплив драматичних подій 1648-1660 рр. на конструювання наративу заснування Львова у творі Ю.Б. Зиморовича. Доволі несподівана згадка про вірмен і татар, «що у війську одні до одних звикли», розвинена Ю.Б.Зиморовичем далі, коли він характеризує «нації», що їх князь оселив у Львові. [Тому] охоче перейшли до війська Лева, на прохання якого були відпущені. У пізнішому творі - «Знаменитих мужах міста Львова» (1671 р., виданий друком 1693 р.) - Ю.Б.Зиморович знову вказав на військове співробітництво вірмен і татар: «Нарешті, запальні у військовій справі вірмени й татари, за свідченням Тацита, здавна ненадійні, частково були запрошені як воїни та отримали міське громадянство». У відомих нам книгах, укладених ґенуезь- кими нотарями в містах Північного Причорномор’я наприкінці ХІІІ ст. та в 1360-1370-х рр., також фіґурують вірменські купці (іноді ремісники). Тож навіщо безпідставним звинуваченням предків вірмен у співробітництві з татарами провокувати внутрішній конфлікт у місті в надскладний період його історії, коли, навпаки, потрібно було консолідувати зусилля?!. Можна зробити припущення, що з певними пасажами з твору Гетума (у складі згаданих збірок або численних компіляцій) ознайомилися М.Кромер та М.Бєльський - автори творів з історії Польщі, вельми популярних у другій половині XVI-XVII ст. Ці джерела ми поділяємо на чотири групи, залежно від того, як їхні автори ставилися до місцевих вірмен (позитивно чи неґативно), та чи пов’язували вони прибуття вірмен у Русь/до Львова з татарами або ні.