Право як історичне надбання людства; походження, призначення, функції та соціальна цінність права. Правова держава, втілення в ній ідеалів свободи і справедливості, формування теоретичних основ держави. Погляди дослідників на проблему правової держави.
Аннотация к работе
Соціальна цінність права Курсова робота з дисципліни „Теорія держави та права” Зміст Вступ Розділ I. Право - історичне надбання людства 1.1 Походження права 1.2 Призначення права 1.3 Функції права 1.4 Соціальна цінність права Розділ II. Правова держава - втілення ідеалів свободи і справедливості 2.1 Формування теоретичних основ правової держави 2.2 Погляди сучасних дослідників держави і права на проблему правової держави 2.3 Основні ознаки правової держави Висновки Список використаних джерел Вступ Коли ми починаємо вести мову про право, мимоволі виникають асоціації: закони, мораль, норми поведінки... Отже, закономірно народжується усвідомлення: право - це широке поняття, що стосується як усього суспільства, так і кожного зокрема. У розвинутих цивілізованих країнах право вважається основним інструментом захисту прав людини, у тому числі - і перед державою. Як універсальний регулятор суспільних відносин, воно забезпечує порядок у суспільстві, допомагає знайти необхідний вихід із різноманітних життєвих ситуацій. А такі трапляються мало не щодня. Необхідність подолати цей нігілізм, встановити порядок у стосунках людей в різних сферах життєдіяльності саме і є актуальною потребою, а отже, - стимулом до вивчення права, аналізу його соціальної цінності. Проте - ніколи, ні за будь-яких обставин в усі часи - від античності і до сьогодення - без нього не мислилося і не може мислитись суспільне життя. Держава ж на свій розсуд наділяє громадян тими або іншими правами чи позбавляє цих прав. Існують і існували різні погляди, концепції щодо цього питання, зміст яких найчастіше зумовлений різноманітними обставинами: конкретним історичним періодом, політичними обставинами в державі - батьківщині конкретного правового вчення, а також низкою суб’єктивних чинників: особистою думкою юриста - теоретика, фундатора вчення, його ставленням до тієї чи іншої соціальної групи. Справді, з часів ассирійського царя Хаммурапі (XVIII ст. до н. е.) до наших днів юриспруденція використовує кодифікацію як один із методів упорядкування правових норм. Примирлива, якої дотримуються західні наукові кола, зокрема Е.Аннерс.