Посилення нерівності між населенням, яке загострює соціальні суперечності, створює підґрунтя для виникнення політичних і економічних криз та породжує загрози дестабілізації ситуації. Забезпечення соціальної справедливості на основі законів архітектоніки.
Аннотация к работе
Соціальна справедливість як складова архітектоніки безпечного економічного розвитку д-р екон. наук, професор, членкор.На основі наведеного можна зробити висновок, що справедливість досягається тоді, коли всі елементи перебувають у збалансованому стані, відповідно до своєї сутності, місця в соціально-економічній системі та конкретно-історичних умов. З точки зору забезпечення справедливості, у розподілі доходів, відповідно до критерію, що відповідає зазначеним вимогам, можна виокремити три різні за своїми масштабами соціальні групи: 1) люди, які залежно від різних природних, соціальних та інших обставин не можуть забезпечити себе необхідними засобами існування (наприклад, особи з інвалідністю); 2) люди, які своєю працею створюють необхідний продукт і можуть себе забезпечити; 3) люди, які володіють монопольними факторами впливу на процес виробництва (власність, креативні здібності тощо), що приводить до істотного збільшення обсягів створюваного продукту, незалежно від трудового внеску. Забезпечення справедливості вимагає перерозподілу доходів у бік вирівнювання, відповідно до законів архітектоніки, які визначають гармонійний стан системи. Критерієм справедливості в цих випадках є, як завжди, рівність, але остання виступає у своїх різних формах, які певним чином співвідносяться з нерівністю. Абстрактна рівність, яка означає просту кількісну тотожність, як критерій, може бути застосована до першої соціальної групи, де стоїть завдання забезпечити певний рівень споживання, незалежно від трудового внеску.