Жінки як вразлива група населення. Зарубіжний досвід організації соціальної роботи з жінками. Роль українського жіноцтва у суспільних процесах. Збереження репродуктивного здоров’я молодих дівчат. Технологія надання соціальної допомоги жінкам в Україні.
Аннотация к работе
Комунальний вищий навчальний заклад Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж Виконала: студентка 102 ЗСР групи спеціальності Соціальна роботаПо-перше, незважаючи на всі позитивні зміни, що відбувалися протягом останнього століття й були повязані з визнанням прав жінок як важливої складової прав людини, прийняттям низки принципово нових за змістом міжнародних документів (Загальна декларація з прав людини (1948 p.); Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 p.); Віденська декларація з прав людини (1993 p.); Декларація щодо рівності жінок і чоловіків від 16 листопада 1988 року, Декларація і Платформа дій Пекінської міжнародної конференції з проблем жінок (1995 р.) та ін.) різноманітні прояви дискримінації щодо жінок ліквідувати не вдалося. (Слід зазначити, що досить відрізняються наведені показники у представників різних рас і національностей.) В Україні заданими 2002 року жінки живуть у середньому на 11 років довше порівняно з чоловіками, але при цьому жінки мають нижчий індекс здоровя, нижчу його самооцінку. Про це, зокрема, свідчать визнання прав жінок як винятково важливої складової частини прав людини, розробка та прийняття Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок (1979), проголошення ООН Міжнародного року жінки (1975), Десятиліття жінки (1976-1985), проведення міжнародних та всесвітніх конференцій, присвячених розгляду питань становища жінок у суспільстві. Крім того, підпорядкована роль жінок у статево-рольовому поділі праці, неможливість для переважної більшості жінок самостійно забезпечувати себе і дітей засобами до існування сприяли укоріненню уявлень про їхню неповноцінність, необхідність керівної ролі чоловіка, обмеження життєдіяльності жінок виключно сімейним колом, "природним біологічним призначенням" жінки. Основні завдання державної політики в Україні стосовно жінок полягають у тому, щоб узгодити позиції документів державної нормативно-правової бази щодо становища жінок з вимогами міжнародного законодавства для забезпечення дотримання прав жінок в єдності з правами та основними свободами людини; створити правові норми, необхідні для здійснення на практиці конституційного принципу рівних прав та рівних можливостей; забезпечити умови для повноправної участі жінок у прийнятті рішень на всіх рівнях управлінської діяльності; відроджувати і розвивати історичні, культурні, духовні традиції ставлення до жінки в суспільстві; формувати громадську думку щодо державної політики стосовно жінок; сприяти забезпеченню та контролю за дотриманням рівних прав на ринку праці; забезпечити охорону здоровя жінок та безпечне материнство; відпрацювати нормативні акти та механізми їх втілення для запобігання насильству стосовно жінок; підвищувати правову грамотність жінок стосовно їх власних юридичних прав; забезпечити координацію дій та заходів державної політики щодо жінок на національному, регіональному та міжнародному рівнях.Підсумовуючи, зазначимо, що соціальна робота з жінками стає важливим напрямом соціальної роботи. Він базується на принципах утвердження тендерної рівності, створення рівних можливостей для жінок і чоловіків, що були проголошені цілим рядом міжнародних документів минулих десятиліть, а також документів Спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН з питань тендерної рівності (2000 p.), Декларації Тисячоліття (2000 p.), Декларації та Плану дій «Світ, придатний для життя дитини», прийнятих 27-ю Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН (2002 p.).