Аналіз підходів до соціально-педагогічної реабілітації дітей з обмеженими психофізичними можливостями. Розгляд технологій і законодавчої бази, щодо забезпечення соціального захисту таких дітей. Визначення труднощів їх соціально-психологічної реабілітації.
Аннотация к работе
Індивідуально-дослідне завданняВажливе місце у підготовці дітей - інвалідів до інтеграції в соціальне середовище займають питання їх соціальної реабілітації. Обєктами такої політики на сьогодні дедалі більше стають різноманітні групи населення, що потребують специфічних підходів та методів роботи. Процеси реформування соціального, економічного, культурного та політичного життя в Україні сприяли загостренню проблем невідповідності прав та можливостей окремих членів та груп суспільства. Особи, що визнані суспільством як девіанти або мають обмежені фізичні можливості, чи люди, що перебували у складних життєвих ситуаціях, часто неспроможні до повноцінної життєдіяльності внаслідок втрати частини соціально важливих функцій. Наприклад, часто вони не можуть адаптуватися до суспільних змін, інтегруватися у соціум, зайняти бажану економічну чи соціальну позицію тощо.Соціальна реабілітація здійснюється як під час первинної (робота з дітьми, що мають особливі потреби), так і в ході вторинної соціалізації (наприклад, з девіантами). Якщо ми говоримо про первинну соціалізацію дітей з особливими потребами, то соціальна реабілітація є частиною процесу такої соціалізації. Соціальну реабілітацію в науці можна розглядати в контексті різних соціальних процесів: соціалізації, соціальної нормативності, соціальної мобільності, створення соціального капіталу. Вибір методів соціально-педагогічної допомоги залежить від ряду взаємоповязаних і взаємообумовлених соціально-психологічних, фізіологічних та соціокультурних факторів: категорії функціонального обмеження і обмеження життєдіяльності дитини; віку дитини; її зовнішнього вигляду (наявності дефекту зовнішності); психофізичних можливостей дитини; реакції батьків на інвалідність дитини, динаміки інвалідності; реакції найближчого оточення (родичів, друзів, колег по роботі, сусідів) на інвалідність дитини; віку батьків, їхньої емоційної зрілості; віросповідання батьків; соціокультурного і соціоекономічного статусу сімї; наявності в сімї інших дітей (інвалідів чи не інвалідів); місця проживання та інфраструктури (місто, сільська місцевість, багатоповерховий будинок тощо); наявності соціальної служби для надання соціальних послуг. Ці діти штучно відірвані від сімї, що породжує проблеми у міжособистісних стосунках між батьками і дітьми, тому батькам необхідна допомога у спілкуванні з дитиною.У ході медичної реабілітації дитина проходить курс лікувальних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоровя, відновлення і розвиток фізіологічних функцій, порушених хворобою, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей його організму з метою забезпечення надалі умови для повернення до активної самостійного життя [5]. Під цим розуміється комплекс заходів виховного характеру відносно дітей, направлених на те, щоб дитина опанувала необхідними вміннями і навичками з самообслуговування, отримав шкільну освіту. Крім того, в цілому процесі дитина засвоює основи наукових знань і виробляє відповідні навички та вміння, осягає досвід людських стосунків і життя в суспільстві; побутових (культура внутрішньосімейних відносин); ділових (культура професійних відносин); правових та політичних стереотипах поведінки [5]. При цьому важливо, щоб у процесі соціальної реабілітації дитини, підлітка чи юнака з відхиленнями у розвитку відбулися зміни у сприйнятті свого власного «Я» і навколишньої дійсності, навчилися бути рівними з так званими здоровими людьми і у них сформувалися якості, що протидіють травмуючим впливам і сприяють успішному виконанню життєвих планів [2]. До засобів реабілітаційного впливу відносяться різні види діяльності (ігрова, навчальна, трудова і т.д.), психологічним допомоги (психолого-профілактична та просвітницька робота, психологічне консультування, психокорекція та психотерапія, спеціальної допомоги (ігротерапія, арттерапія чи терапія мистецтвом музикотерапія, бібліотерапія , танцювальна терапія, проективний малюнок, твір історій, казкотерапія, куклотеранія. матеріальної і духовної культури, технічні пристосування, обладнання, необхідні для дитини з обмеженими можливостями, література, твори мистецтва, аудіовізуальні технічні засоби, засоби масової інформації тощо)Мета: Ознайомити детальніше дітей з такою соціальною категорією як діти-та люди-інваліди. Формувати в дітей любов і повагу до людей з обмеженими можливостями. Виховувати чуйність, співчуття та гуманне ставлення до людей із вадами. Люди-інваліди або люди з обмеженими можливостями - це ті люди, які мають певні фізичні та розумові вади, вади у своєму здоровї. Люди з обмеженими можливостями мають важкі невиліковні хвороби: проблеми опорно-рухового апарату (людина не може ходити, працювати руками, тощо); вади слуху (людина погано чує або не чує зовсім); вади зору (людина не здатна бачити навколишнє) та інші.Термін «інвалід» з традицією, що склалася несе в собі дискримінаційну ідею, виражає ставлення суспільства, виражає ставлення до інваліда, як до соціально непотрібної категорії.
План
План
Вступ
І. Теоретична частина
1. Концептуальний підхід до соціально-педагогічної реабілітації дітей з обмеженими психофізичними можливостями
2. Технології і засоби соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями
ІІ. Практична частина
1. Урок доброти "Дивіться на нас як на рівних!" (Урок-бесіда для дітей 3-4 класів)