Суть соціальної психології як антропології нашого часу згідно ідей Герсена та концепції Сорокіна. Історія виникнення критичної соціальної психології як нової альтернативи наявним парадигмам. Відмінність школи Московича від інших напрямків когнітивізма.
Аннотация к работе
Соціальна психологія кінця XX початку XXI сторіччя Як показує історія формування парадигм у соціальній психології, вони явно або неявно повязані із загальними змінами у відповідному соціокультурному контексті. Нині взаємозалежність людей, усвідомлювана ними раніше в межах власної родини, племя, країни й т.п. зросла настільки, що дає про себе знати як взаємозалежність глобальна. Глобалізація в психологічній науці проявляється, у свою чергу, у двох тенденціях: з одного боку, в усі більшій її інтернаціоналізації, поширенні загальних стандартів дослідження, і з іншого боку - тенденції до виходу досліджень за рамки особистості або міжособистісних відносин на більше високі рівні: суспільства, цивілізації. Схематично сферу пошуків можна позначити, опираючись на багатотомний і багаторічний цикл робіт П. Сорокіна, викладених їм для інтелігентного читача-непрофесіонала у книзі Головні тенденції нашого часу більше 45 років тому. Таким чином, для того, щоб виявити суть соціальної психології як антропології нашого часу ми скористаємося ідеєю Гергена про те, що соціальна психологія - це історична й описова наука. Найвизначніший і найбільш авторитетний його представник Г. Юнг у своїх численних роботах переконливо доводить, що в сутності етичне ядро світових релігій - інваріантне, і розбіжності починаються там, де це стосується конкретного втілення його в життя, ритуалів, інституціональних, клерикальних установлень.