Сутність та мета соціально-педагогічної профілактики. Класифікація профілактичної діяльності. Надання підліткам та молоді інформації про наслідки асоціальних дій. Відновлення особистісного та соціального статусу. Методи профілактики девіантної поведінки.
Аннотация к работе
У широкому розумінні профілактика має на меті підвищення якості життя і охоплює не лише медичні аспекти здоровя, а й покликана змінювати соціально-психологічний статус особистості і забезпечувати умови для закріплення позитивних змін [1]. Соціально-педагогічна профілактика, на відміну від соціальної, орієнтована переважно на дітей та молодь і характеризується виявленням соціальних умов і десоціалізуючих чинників їх виховання, а також спрямована на виявлення, діагностику і корекцію дітей «групи ризику» з різними формами психічної і соціальної дезадаптації, що виражається в поведінці, неадекватній нормам і вимогам найближчого оточення [13, с. Профілактична діяльність соціального педагога характеризується виявленням умов та факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному і соціальному розвитку людини, в її поведінці, стані здоровя, а також організації життєдіяльності та дозвілля підлітків і молоді. Соціальний рівень профілактики сприяє актуалізації проблем, повязаних із окремими негативними явищами у суспільстві, а також зміні суспільних норм щодо здоровя, способу життя, стосовно осіб, які за певних причин стали жертвами асоціальних моделей поведінки (наркозалежні, люди нетрадиційної сексуальної орієнтації, ВІЛ-інфіковані тощо). Тому соціально-педагогічна діяльність у межах третинної профілактики зосереджується у різних осередках допомоги: реабілітаційних центрах, дружніх клініках для молоді, анонімних кабінетах, релігійних обєднаннях (як одного з осередків психологічної реабілітації), співтовариства людей з подібними проблемами (спілка ЛЖВ - людей, що живуть з ВІЛ; спілка анонімних алкоголіків, наркоманів; групи самодопомоги).