Визначення особливостей соціальної політики в діяльності місцевих органів влади на Поділлі в революційну добу. Дослідження реалізації державної політики в сфері охорони здоров’я, освіти, боротьби з безробіттям, соціальної допомоги, опіки та піклування.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРобота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: доктор історичних наук, професор КАПЕЛЮШНИЙ ВАЛЕРІЙ ПЕТРОВИЧ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Завідувач кафедри етнології та краєзнавства Захист відбудеться 21 червня 2010 р. о 10 годинні на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.Процес розбудови незалежної Української держави потребує узагальнення всього накопиченого українським народом досвіду, адже колізії сучасного державотворення в Україні багато в чому схожі з проблемами, які постали перед творцями української державності в період визвольних змагань 1917-21 рр. На сьогодні вчені досить результативно досліджують діяльність українських урядів на теренах освіти, науки, культури, військового будівництва, профспілкового руху, вирішення аграрного питання тощо. Однак, сьогодні в Україні постало не мало проблем, над вирішенням яких близько 90 р. тому працювали співробітники міністерств здоровя, праці, освіти та ін. Тому ґрунтовне вивчення історичного досвіду щодо здійснення соціальної політики залишається актуальним не лише для науки, а й для сучасного державотворчого поступу України. До конкретних здобутків дисертації належить: дисертанткою вперше піднято і на регіональному рівні розроблено проблему діяльності місцевих органів влади з питань соціального захисту та опіки населення Поділля; здійснено комплексний аналіз ефективності роботи регіональних закладів та установ системи охорони здоровя, праці, освіти, працевлаштування населення; детально проаналізовані різні форми та види соціальної допомоги населенню; по-новому досліджено особливості хлібно-продовольчого забезпечення, як форми соціальної підтримки населення Поділля за революційної доби; уточнено конкретний вклад у здійснення соціальної політики багатьох посадовців загальнодержавного і регіонального рівня; до наукового використання вперше введено значну кількість архівних документів, статистики та матеріалів періодичних видань, що видавались на території Подільської губернії.Аналіз історіографічної бази обраної теми, з врахуванням концепції періодизації історіографії, розробленої вченими Я.Калакурою, В.Капелюшним, В.Коцуром, В.Солдатенком , дає підстави виділити пять основних періодів її дослідження та виокремити сучасний етап розвитку історіографії у незалежній Україні. Субєктивізм поглядів авторів не дав в повній мірі охопити весь процес багатогранної роботи українських урядів, вживання терміну “українська революція” та трактування її не як частину російської, а самостійного витвору українського історичного процесу, розцінювалось як “націоналістичний ухил”, з цим ярликом було репресовано багато видатних українських діячів, в тому числі академіка М. Яворського. У виступі на Всеукраїнській науковій конференції у Харкові (листопад 1995 р.) вчений поставив перед істориками ряд конкретних завдань: вивчення процесу переплетіння соціальних і національних факторів, демократичних устремлінь і державотворчих зусиль, комплексну оцінку зовнішніх та внутрішніх факторів, які сприяли, або заважали революційно-визвольним задумам, показ звязку подій в Україні з загальноросійськими і загальноєвропейськими тенденціями . З цією метою використано 152 справи з 29 архівних фондів, зокрема: у ЦДАВО України використано 132 справи з матеріалів 18 фондів, 2 справи з фондів ЦДАГО України, у ДАВО - 11 справ з 9 фондів та 7 справ у фондах архівних матеріалів ДАХО. За період 1917-20 років у становленні та розвитку охорони здоровя виникали проблеми, які вимагали свого рішення і частину з яких влада так і не вирішила до кінця: боротьба з епідеміями інфекційних та венеричних захворювань; незадовільний санітарно-побутовий стан населених пунктів (погане водопостачання, погані житлові умови, висока скупченість людей у своїх житлах); незадовільна демографічна ситуація, повязана із втратою населення, високою дитячою смертністю й смертністю дорослих; низький рівень організації медичної допомоги сільським жителям (незадовільне фінансування, нерівномірний розподіл ліжкового фонду між містом і селом, низький рівень зарплат медичного персоналу й фінансування витрат на матеріали й харчування для хворих, відсутність транспорту, гостра необхідність в ремонті будинків); проблема материнства і дитинства, соціальна незахищеність жінок; проблема боротьби із соціальними захворюваннями - сифілісом і туберкульозом (недостатня мережа протитуберкульозних і венеричних диспансерів на селі, брак фінансових ресурсів на ці цілі); проблеми відповідності кількості й структури різних медичних установ і потреби в них з одного боку і їхні здатності задовольнити потреби населення з іншого; проблеми якості і необхідної кількості медичного персоналу й, у першу чергу, кваліфікованих лікарів.