Теоретико–методологічні основи дослідження соціальної дезадаптації та девіантної поведінки особистості. Визначення дезадаптації як соціально-психологічної проблеми. Особливості прояву, методи профілактики та корекції девіантної поведінки у підлітків.
Аннотация к работе
Останніми роками в умовах дестабілізації економіки та соціальних кризових процесів в Україні, наше суспільство опинилося в перехідному стані. Проблема порушень соціальної адаптації у підлітковому віці тісно повязана із глибинними відхиленнями в особистісному розвитку, що породжують схильність до різних видів девіантної поведінки. Але ні зарубіжні, ні вітчизняні автори не мають єдиної точки зору на поняття “девіантна поведінка”. Але існує спільне уявлення про те, що девіантна поведінка завжди повязана з якоюсь невідповідністю вчинків та дій людини тим нормам і правилам поведінки, які розповсюджені в суспільстві або в певних соціальних групах. Необхідно також виявити симптоми у розвитку особистості, що передують появі соціальної дезадаптації, з метою їх своєчасної нейтралізації як складової частини запобігання соціальній дезадаптації та корегування відхилень на ранніх стадіях їх виникнення.Одні вчені вважають дезадаптацію процесом дисгармонійного розвитку особистості, коли виникає неузгодженість цілей і результатів, коли вона стає джерелом психічної напруги, внутрішнього дискомфорту, нестабільності перебігу психічних процесів (А. Під схильністю до дезадаптації слід розуміти існування особливостей поведінки, що не сприяють повноцінний адаптації людини у суспільстві і проявляються у вигляди конфліктності, незадоволеністю взаємодією з іншими людьми, протистояння реальності, соціально-психологічної ізоляції. Шкільною ж дезадаптацію можна вважати лише ті порушення і відхилення, які виникають у підлітка в результаті шкільних впливів, або є спровокованими школою, тобто прямо або опосередковано повязані з навчальною діяльністю, навчальними успіхами, поведінкою дитини в школі і вдома під час виконання домашніх завдань. Нарешті, дезадаптація як результат є свідченням того, що поведінка, стосунки і результативність навчання дитини не відповідають тим нормам, які характерні для неї (її ровесників) у даних умовах життєдіяльності [30, с. 204]: 1) неуспішність у навчанні за відповідними вікові дитини програмами, що включає такі ознаки як хронічна неуспішність та недостатність і уривчастість загальноосвітніх відомостей, відсутність системних знань і навчальних навичок (когнітивний компонент шкільної дезадаптації); 2) постійні розлади емоційно-особистісного ставлення до окремих предметів, навчання в цілому, педагогів та повязаних з навчанням перспектив (емоційно-оціночний, особистісний компонент шкільної дезадаптації); 3) систематичні порушення поведінки у процесі навчання і в шкільному середовищі (поведінковий компонент шкільної дезадаптації).Великий вплив на поведінку має статеве дозрівання. Установлено, що першопричиною, яка призводить до відхилень у поведінці, є порушення взаємин учня з класом, ізолювання його в колективі, що спонукає дитину шукати іншої спільності однолітків, чи навіть більш старших школярів, у якій зникало б емоційне напруження, знову б зявилася можливість самоствердитися та самореалізуватись як особистість [31, с. Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб: 1) індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей; 2) особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників та правових норм; 3) люди, що випадково здійснюють правопорушення; 4) особи, що свідомо порушують правові норми [1, с. Підліток через цікавість і «за компанію» може кидати з балкону важкі речі або їжу на людей, що знаходяться на вулиці, отримуючи задоволення вид того, що потрапив у ціль. Адиктивну поведінку в підлітків визначають як поведінку, яка передує формуванню патологічної залежності від наркогенних речовин.Таким чином, нестабільність, що виникла врезультаті несприятливих взаємодій протилежних систем, породжує зовнішні фактори, що впливають на репродукування відхилень: деформація соціальних норм та ціннісних орієнтацій, дезадаптація значної кількості індивідів тощо. Тому девіантна поведінка обумовлена і внутрішнім фактором, яким виступає спосіб життя молодої людини, на формування якого впливають тип та характер родинних відносин, система освіти, група друзів, засоби масової інформації [27]. В суспільстві спостерігається суперечливість функціонування моральних і правових норм, яка викликає розмитість меж дозволеної та девіантної поведінки, і як наслідок - розповсюдження усіх видів відхилень серед української молоді, їх взаємозвязок та набування ними надзвичайних форм. Щоб допомогти підлітку перебороти виникаючі відхилення в поводження та розвитку, потрібно враховувати індивідуальні та вікові особливості. Завдання школи та смї полягає в тому, щоб надати можливість саморозвитку особистості, сприяти відшукуванню своєї індивідуальності, допомогти людині йти до самоактуалізації.Девіантна поведінка - це поведінка індивіда чи групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, у результаті чого ці норми ними порушуються.
План
Зміст
Вступ
1. Теоретико - методологічні основи дослідження соціальної дезадаптації та девіантної поведінки особистості
1.1 Визначення дезадаптації як соціально-психологічної проблеми
1.2 Характеристика «девіантної поведінки». Форми та види
2. Методи профілактики та корекції девіантної поведінки у підлітків
2.1 Особливості прояву девіантної поведінки у підлітків
2.2 Загальні засади профілактики девіантної поведінки