Сутність та принципи функціонування держави. Розширення системи соціального забезпечення. Процес становлення соціальної держави в Україні та інкорпорація позитивного зарубіжного досвіду у вітчизняну практику. Забезпечення громадянського миру і злагоди.
Аннотация к работе
ТЕМА Соціальна держава: принципи функціонування та тенденції розвиткуПісля успішної реалізації принципів соціальної держави у повоєнні роки, а також тривалого розширення системи соціального забезпечення, у громадян сформувалося уявлення про соціальний захист не як інструмент політики, а як природне право. Ініціативи зі скорочення соціальних видатків у ситуаціях, коли наявна система соціального забезпечення виявляється економічно не обґрунтованою, можуть отримати спротив з боку громадян, що може призвести до зниження підтримки політичних партій під час виборів. Світова практика довела, що соціальна держава не може постійно розширюватися. Актуальність дослідження соціальної держави для вітчизняної науки випливає як із конституційного закріплення за Україною означеного статусу, так і з наступних обставин. По-друге, процес становлення соціальної держави в Україні ще не завершений, що вимагає дослідження світових тенденцій розвитку даного феномену для інкорпорації позтивного досвіду у вітчизняну практику соціальної держави.Пошук теоретичних основ соціальної держави, а також їх практична реалізація постала як необхідність пошуку нового шляху розвитку суспільних відносин, а відтак і необхідність пошуку нової форми організації суспільної влади - держави - в кінці ХІХ століття. Наприклад, С.Калашніков пише про те, що “до середини XIX ст. відбувалося підвищення ролі соціальних функцій держави, які стали настільки очевидними, що теорії соціальної сутності держави (утопісти) і соціальних регуляторів розвитку державності (К. Створена ними в 60-х роках державність дістала спочатку дещо ідеологізовану назву “держава загального благоденства”, а згодом стала позначатися науковим поняттям “соціальна держава”. Дане поняття відбило перехід, що був здійснений, від “поліцейської” держави, “держави суспільного договору”, “держави як вищої форми влади” до держави, що здійснює соціальні функції”[14, с. Арагона - який підкреслює відсутність чіткого визначення того, що можна було б назвати соціальною державою й неможливість точної його ідентифікації як конкретної політичної форми, звертає увагу на таку, безумовно, властиву, на його думку, соціальній державі характеристику, як її “відкритий характер, коли все підлягає обговоренню й немає місця ніякому абсолютизму - ні абсолютизму волі, ні абсолютизму рівності.Розглядаючи практику розвитку соціальної держави, можна виокремити два періоди - 1880-1975 (теорія розширення”) та 1975 - теперішній час (теорія “скорочення” соціальної держави); так само ми можемо поділити і теоретичний наробок - на теорії які пояснюють становлення, розвиток та “розширення” соціальної держави [52, p. Проте, ці теорії не пояснювали різницю між різними моделями соціальної держави, зосередивши увагу на найбільш загальних проявах та особливостях даного явища. З цієї причини, для теорій, які зосередили свою увагу на ролі політичних партій (partisan politics), було характерним пояснення різниці між різними моделями соціальної держави. Еспін-Андерсена “Три світи капіталізму загального добробуту”, в якій автор виголосив думку про те, що соціал-демократичні партії не тільки впливають на розбудову сильної соціальної держави, але й на соціальну державу з певним набором характеристик. Загалом, перше покоління дослідників соціальної держави швидше нагадувало дослідників індустріалізму, оскільки розвиток та “розширення” соціальної держави вбачалися авторами у взаємозвязку між індустріалізацією, створенням робочих місць та зростанням проблем у тих, хто не міг повноцінно працювати - старих, хворих та молодих.Незважаючи на те, що поняття “соціальна держава” існує в науковому обігу більше, ніж півтора століття, наявності великої кількості наукових досліджень, публікацій і наукових шкіл, природа й реальний зміст соціальної держави у світовій науці залишаються невизначеними. Починаючи з того, що для позначення даної якості держави використовується недостатньо диференційований синонімічний ряд - “соціальна держава”, “соціально-правова держава”, “держава добробуту”, і закінчуючи відсутністю загальноприйнятих положень про функції соціальної держави, механізми їхньої реалізації, її спеціалізовані інститути, розуміння її формування й динаміку. Проте, можна навести наступне визначення соціальної держави, як правової держави, що проводить активну соціальну політику, спрямовану на забепечення прав і свобод людини, досягнення високого рівня добробуту всіх верств населення. Концептуальне ядро теорії соціальної держави утворюють положення про зростаючу відповідальність держави за добробут, розвиток і безпеку її громадян. Не зважаючи на специфічні умови функціонування соціальної держави та її різновиди, можемо виокремити основні принципи: повага до людської гідності (право на гідне людське існування), дотримання соціальної справедливості, соціальної рівності, солідаризму (соціального партнерства), соціальних зобовязань, субсидіарності, забезпечення рівних можливостей, а також реального забезпечення соціальних прав.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Сутність та принципи функціонування соціальної держави
Розділ 2. Основні тенденції розвитку соціальної держави