Аналіз сучасних підходів до характеристики категорії "соціальна безпека" в цілісному соціологічному контексті з визначенням її ознак на рівнях людської особистості, суб"єкта господарської діяльності, регіональних особливостей і національної безпеки.
Аннотация к работе
СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА: ПОНЯТТЯ ТА РІВНІ ДОСЛІДЖЕННЯУ статті проаналізовано сучасні підходи до визначення категорії "соціальна безпека". Обґрунтована необхідність у цілісній системі соціальної безпеки виділяти чотири рівні - нанорівень (соціальна безпека особи); мікрорівень (соціальна безпека підприємства); мезорівень (регіональна соціальна безпека); макрорівень (національна соціальна безпека). Складна ситуація в національній соціально-економічній системі України сьогодні зумовлює нагальну потребу пошуку методів та способів забезпечення соціальної безпеки на всіх рівнях. Сьогодні в Україні основними тенденціями формування системи соціальної безпеки є "розроблення адекватного методологічного апарату супроводження функціонування системи забезпечення соціальної безпеки національної економіки; визначення чіткого переліку постійно діючих на систему забезпечення соціальної безпеки національної економіки факторів зовнішнього і внутрішнього середовища; систематизація, опрацювання та узагальнення існуючих у цій сфері наукових розробок та проведення досліджень із питань, які раніше не були предметом наукового пошуку, але є актуальними для створення сприятливих умов побудови системи забезпечення соціальної безпеки національної економіки, та розроблення на цій основі відповідного термінологічного апарату; становлення дієвої організаційної структури та розроблення адекватного нормативно-правового супроводження функціонування системи забезпечення соціальної безпеки національної економіки в Україні" [27, с. Шахматова пропонує використовувати поняття "соціальна безпека національної економіки" як симбіоз понять "соціальна безпека" та "національна економіка", під якою варто розуміти "забезпечений державою у процесі управління національною економікою суспільно-економічний стан, за якого забезпечується нормальний рівень життя населення й умови функціонування та взаємодії підприємств, установ, організацій, домогосподарств та інших соціальних груп як на мікро-, так і на макрорівні, мінімізуються загрози їхньому існуванню і забезпечується зростання рівня людського та економічного потенціалу країни, що здійснюється на основі відповідних правових норм за допомогою економічних і політичних інструментів" [28, с.Крауса, який стверджує, що соціальна безпека як система на сучасному етапі розвитку не є цілісною, організованою, керованою, здатною пристосовуватися до змін зовнішнього середовища [13, с. Соціально-економічна нестабільність, зростання соціальної напруженості в українському суспільстві свідчать про низький рівень забезпечення соціальної безпеки у суспільстві, причому на всіх її рівнях.