Проблеми ставлення до людей з особливими потребами на сучасному етапі розвитку суспільства, їх соціальні гарантії. Образ інваліда в свідомості жінок. Критерії та методичні основи дослідження показників соціальних установок ставлення до інвалідів.
Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ. Розділ 1. Поняття соціальної установки 1.1 Сутність соціальної установки 1.2 Соціальна установка і реальна поведінка Розділ 2. Методичні основи дослідження соціальних установок ставлення до людей з особливими потребами 2.1 Образ інваліда в свідомості жінок 2.2 Проведення дослідження образу інваліда у свідомості жінок за методикою СОЛ 2.3 Обробка та інтерпретація отриманих даних Висновки Список використаних джерел Додатки ВСТУП Актуальність теми. Реалізація прав людини в сфері праці та її соціального захисту є ознакою будь-якого демократичного суспільства, країни з соціально орієнтованою економікою. Стратегічний курс на побудову соціальної правової держави, інтегрованої у світовий економічний простір, що обрала Україна, потребує наближення вітчизняної гуманітарної політики до соціальних стандартів, які застосовуються у світовій практиці відносно різних категорій населення і спрямовані на забезпечення гідного життя людини. Відповідно до мети дослідження в роботі поставлено і вирішено такі завдання: - теоретично дослідити основи соціальних гарантій людей з обмеженими можливостями; - проаналізувати основні критерії та показники соціальних установок; - надати рекомендації щодо покращення процесу формування сучасних напрямків ставлення до людей з обмеженими можливостями. Інформаційною основою дослідження є матеріали Державного комітету статистики України стосовно проблем соціального захисту людей з особливими потребами. ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ УСТАНОВКИ З ПОЗИЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТА ЗАКОРДОННОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 1.1 Сутність соціальної установки Особистість, будучи субєктом спілкування у групі, займаючи певну позицію в соціальному середовищі, виявляє оцінне, вибіркове ставлення до людей, що її оточують. Вона зіставляє, оцінює, порівнює й обирає осіб для взаємодії і спілкування, враховуючи можливості конкретної групи, власні потреби, інтереси, установки, досвід, які в сукупності становлять конкретну ситуацію життєдіяльності особистості, постають як соціально-психологічний стереотип її поведінки. Особливості реагування індивіда на навколишнє середовище та ситуації, в яких він опиняється, повязані з дією феноменів, які позначають поняття “установка”, “атитюд”, “соціальна установка” та ін. Уявлення Олпорта про соціальну установку як про індивідуальне утворення суттєво відрізняється від тлумачення її В.-А. Томасом і Ф.-В. Знанецьким, які вважали цей феномен близьким до колективних уявлень. Згідно з ним індивід, який має у своєму розпорядженні символічні засоби (передусім мову), тлумачить для себе зовнішні впливи і потім взаємодіє із ситуацією в її символічно витлумаченій якості. Вітчизняні психологи вбачають між ними прямий звязок, до інших висновків приводять дослідження їх зарубіжних колег. Одним із перших почав досліджувати їх М. Рокич, який, виокремивши два типи атитюдів (“до обєкта” і “до ситуації”), спробував за їх допомогою подолати ускладнення, що виникають під час зясування психологічних характеристик атитюдів і соціальних характеристик ситуації. Представлені жінки, що проводять різний спосіб життя, представниці майже всіх категорій: студентка, працюючі, домогосподарки і пенсіонерка.