Практичні моделі трансформації посттоталітарних систем, їх особливості і загальні риси. Розуміння сутності, структури і специфіки соціальних протиріч у посттоталітарних системах, визначення їх місця і ролі у соціальних процесах перехідного періоду.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукРобота виконана на кафедрі філософії Харківського військового університету Міністерства оборони України. Науковий консультант - доктор філософських наук, професор ШКОДА Володимир Васильович, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу наукових проблем військової освіти Харківського військового університету. Офіційні опоненти: - доктор філософських наук, професор МИХАЛЬЧЕНКО Микола Іванович, головний науковий співробітник Інституту соціології НАН України; Захист відбудеться «24 » грудня 1998 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.702.05 при Харківському військовому університеті за адресою: 310043, м.Відтак, побудова наукової концепції, що синтезує проблеми соціальних протиріч, являє собою надзвичайно актуальне теоретичне завдання, рішення якого дозволить соціальним субєктам усіх рівнів науково обrрунтовано вирішувати суто практичні завдання забезпечення ефективного управління конфліктогенними процесами в посттоталітарних системах, вибору оптимальної стратегії і тактики соціального розвитку, визначення прийнятної соціальної вартості економічних і політичних перетворень, що проводяться. Великий вплив на розробку проблематики соціальних протиріч справили дослідження А.М.Аверянова (1985), П.В.Алексєєва (1983), Г.С.Батіщева (1963), А.П.Барчугова (1992), В.В.Бородкіна (1988), Г.С.Борщова (1966), Ф.Ф.Вяккерева (1985), В.І.Горбача (1972), В.П.Дуріна (1994), Б.М.Кедрова (1971), П.В.Копніна (1973), П.О.Лежебокова (1984), О.К.Манеєва (1980), І.С.Нарського (1969), В.І.Суханова (1976), М.У.Тайсумова (1994), О.П.Шептуліна (1983) та інших, в яких розглядалися ті чи інші аспекти діалектичних протиріч, їхніх структурних ланок, рівнів і категорій. З одного боку, вони зробили чималий внесок у становлення і розвиток теорії соціальних протиріч, глибоко і всебічно дослідили крайню форму розвитку протиріччя, одного з його станів - конфлікту. Проведення ж комплексного, системного аналізу протиріч у перехідних соціумах дозволить перейти до управління ними як усвідомленого впливу на ці соціальні протиріччя і конфлікти, до більш повного використання їхньої рушійної сили, дозволить мінімізувати неминучі негативні наслідки конфліктогенних процесів в умовах демократизації соціально-політичного, економічного і духовного життя посттоталітарного суспільства. Це дозволило визначити співвідношення обєктивних умов і субєктивних факторів у генеруванні соціальних протиріч, виявити особливості їхнього прояву у перехідних процесах на мікро-, макро-і глобальному рівнях, довести, що в перехідних соціальних системах актуалізується низка специфічних джерел соціальних протиріч, зокрема й ірраціональних (габітус, забобони, соціопатія), які в стабільних системах знаходяться у пригніченому стані;-розроблена принципово нова типологія соціальних протиріч, яка rрунтується на системному підході, що передбачає послідовне визначення декількох критеріїв.Вихідними поняттями для визначення сутності посттоталітарної системи є тоталітарна і демократична системи як початковий і кінцевий (імовірний) пункти трансформації посттоталітарного соціуму, проводиться їхня детальна порівняльна характеристика: за способом виникнення, характером соціальної взаємодії, принципом організації, характером взаємозвязків із зовнішнім середовищем і поміж внутрішніми елементами, головними методами розвязання соціальних протиріч і конфліктів, впливом соціальних конфліктів на соціум і низки інших. Змістом динаміки соціальних змін у перехідний період розвитку соціуму є складне переплетіння двох взаємоповязаних процесів: деструкції (усунення) старої якості (співвідношення сил, потреб, інтересів, систем цінностей) і конструкції (встановлення) нової якості, а також конституювання, інсталювання нового співвідношення, поєднання якісних і кількісних характеристик соціальної системи в таких межах, які дозволяють зробити висновок про становлення якісно нової соціальної системи. Протиріччя - вираз цих відносин, розкривають їх сутність, рушійні сили, фактори саморозвитку; 2) протиріччя виражають стосунки між субєктами, що взаємодіють, і ставлення кожного з них до протиріччя в його цілісності, яке субєкт, виходячи зі своїх інтересів, намагається або розвязати (врегулювати), або загальмувати його розвязання; 3)протиріччя безпосередньо повязані зі свідомою діяльністю людей (протиставленою в дисертації афективній і традиційній), яка не завжди і не обовязково буває розумною, причому усвідомлення субєктом своїх потреб не означає, що він усвідомив протиріччя, що лежать в їх основі; 4)детермінованість соціальних протиріч характером соціально-економічних, політичних і інших відносин, в які безпосередньо включені їх субєкти, тобто сутність протиріч у соціальній спільності визначається не лише характером стосунків її субєктів, але й специфікою соціальної системи, в якій функціонує спільність та ін.