Аспекти впливу окупаційної влади на соціальні настрої різних верств населення та моделювання політики "виживання" у екстремальних умовах воєнного лихоліття. Упокорення місцевого населення, яке не хотіло дотримуватися правил дії окупаційного режиму.
Аннотация к работе
Дніпровський національний університет імені Олеся ГончараХоча за кількістю населення місто поступалося Києву, Харкову, Одесі, воно було одним із найбільших міських центрів УРСР Агресія нацистської Німеччини та Радянського Союзу проти Польщі у вересні 1939 р. стали початком не тільки наймасштабнішого військового конфлікту в світовій історії, а й небачених раніше міграційних процесів, які були зумовлені як обєктивними причинами (втеча цивільного населення із зони воєнних дій), так і жорстокістю гітлерівського та сталінського тоталітарних режимів, які вдавалися до людиноненависницької практики депортацій окремих соціальних та національних груп. Спочатку мобілізації підлягали особи від 23 до 36 років (тобто 1905-1918 років народження), а 10 серпня вікові межі мобілізації були розширені і тепер до війська забирали чоловіків від 18 до 50 років (тобто 1890-1923 років народження) [32, с.243]. Очевидно, така "безпроблемність" була повязана з проголошуваними тоді німецьким командуванням гаслами про "щасливе майбутнє" України як "однієї з найбільших держав у сімї європейських народів" (мабуть, 208 військовий комендант був ознайомлений із змістом інструкції Верховного командування Вермахту від 11 вересня 1941 р., спрямованої на отримання лояльності з боку українського населення в початковий період війни). До Дніпропетровська було відправлено 2000 німецьких фахівців, для них було виділено найкращу, горішню, частину міста, з якої виселили все місцеве населення. Після того, як територія, на якій євреї повинні були провести ніч, була від них очищена, встановлено, що в землі замерзли маленькі діти, які під час згону в попередній день були кинуті на землю і втоптані в землю прибуваючими.