Аналіз моделі екологічної політики, представленої в сучасному екополітичному дискурсі. Типологізація політичних угрупувань України за вагомістю та нагальністю вирішення проблем довкілля. Оцінка стану екологічної свідомості окремих соціальних спільнот.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукОфіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор Саппа Микола Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри прикладної соціології кандидат соціологічних наук Бевзенко Любов Дмитрівна, Інститут соціології НАН України, старший науковий співробітник Захист відбудеться 10.06.2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, Київ, вул. Ключові слова: екологічна політика, екологічні проблеми, стратегії розвитку, екологічна відповідальність, екологічна свідомість, бізнес, екологічний рух, політичні партії, соціальні технології. Эмпирической базой диссертации выступают результаты исследований, проведенных Институтом социологии НАН Украины в рамках программ "Украинское общество" (1994-2003гг., n = 1800, репрезентативные национальные выборки), социально-психологического мониторинга последствий Чернобыльской катастрофы (1994-2003гг., n = 1200, репрезентативные выборки потерпевших), исследования общественного мнения киевлян относительно развития процессов внутренней политики города и местного самоуправления (2004 г., n = 800, репрезентативная выборка киевлян), а также результаты экспертного опроса руководителей бизнес-структур в рамках программы "Социальная ответственность бизнеса" (2002 г., экспертный опрос руководителей бизнес-структур, n=811).Однією з особливостей сучасного українського суспільства є те, що до політичної, економічної та соціальної складових додалася екологічна, хоча усвідомлюється це з певними труднощами, зумовленими потребами зміни не тільки політичних традицій, моделей економічного і соціально-екологічного розвитку, на яких десятиліттями базувались програмні установки держави і суспільства, а й (у першу чергу) світоглядних стереотипів всього населення, потребами зміни його ціннісних орієнтацій, інтересів, мотивацій поведінки, масової свідомості та соціального самопочуття. Відсутність чітко діючих механізмів реалізації проголошених екологічних норм, недостатність фінансів і матеріальної бази, збереження у свідомості населення патерналістських принципів щодо розвязання екологічних проблем переважно державою знижує ефективність багатьох упроваджуваних заходів і програм, а також увиразнює наявну наукову проблему, повязану з аналізом та обгрунтуванням соціальних аспектів екологічної політики. Попри широке застосування поняття екологічної політики у практиці державного управління, міжнародного спілкування та наукових дискусій, нерідко виникає питання стосовно того, що саме розуміють під цими словами, оскільки й політики, й учені, й управлінці вкладають у них різний смисл, не кажучи вже про відсутність визначення екологічної політики у вітчизняній соціологічній науці. У самій соціології існує ціла низка трактувань поняття "політика", в яких використані дефініції різних суспільних явищ, таких як: соціальні групи (К. Соціальний феномен екологічної політики тривалий час привертав увагу лише економістів і політиків, та й то переважно закордонних.У першому розділі дисертації "Екологічна політика як соціальний феномен" проаналізовані різні підходи до визначення й тлумачення поняття "екологічна політика", що напрацьовані в науковій літературі, висвітлено часову й просторову трансформацію екополітичних пріоритетів, наведено основні соціологічні характеристики екологічної політики. Серед найпоширеніших в індустріально розвинених країнах соціологічних моделей екологічної політики вчені розрізняють: модель екологічно дружньої/недружньої поведінки громадян-споживачів; екологічної модернізації; соціальних мереж на принципах реципрокності; соціальної оптимізації; екологічної демократії; соціальної й екологічної відповідальності; добровільних угод та добровільних проекологічних зобовязань; консенсусні та дорадчі моделі. На підставі проведеного теоретичного аналізу дисертантом встановлено, що термін "екологічна політика" в сучасному екополітичном дискурсі не має однозначного усталеного тлумачення, що зумовлено, насамперед, просторовими й часовими змінами у концептуалізації соціально-політичних практик. Внаслідок узагальнення різноманітних проаналізованих дефініцій суспільних явищ, закладених в основу тлумачення терміна "екологічна політика", її визначено як діяльність соціальних груп та індивідів з усвідомлення й представлення своїх суперечливих колективних екологічних інтересів, вироблення обовязкових для всього суспільства рішень стосовно стану довкілля, здійснюваних механізмами державної влади.