Аналіз сучасної соціально-політичної обстановки в Китаї. Обґрунтування унікальної внутрішньої конвергенції в державі. Нерозривний зв"язок елементів соціалізму з елементами капіталізму і навпаки. Оцінка подальших перспектив політичного реформування Китаю.
Аннотация к работе
Соціалізм чи капіталізм політичний соціалізм капіталізмКоли я відвідував Китай уперше, в 1989 р., не мав сумніву, що це соціалістична держава, хоча цей соціалізм відрізнявся від краще знайомого мені соціалізму в країнах Центральної та Східної Європи та СНД і в Радянському Союзі. Чверть століття тому ми в країнах ЦСЄ жартували, що, хоча перехід від капіталізму до соціалізму й виявився можливим, принаймні до певної міри, трансформація у зворотному напрямі - від соціалізму до капіталізму - неможлива, так само як із жеребця можна зробити мерина, але не навпаки… Та це, безперечно, сталося, принаймні, в постсоціалістичних країнах, які увійшли до складу Європейського Союзу. Протягом усіх років «холодної війни», яка зрештою велася переважно на ідеологічному й політичному фронті, у такий спосіб залучаючи до своєї борні суспільні науки, зокрема економіку й соціологію, реальність, що існувала на схід від Ельби, на Заході називали «комунізмом», а на Сході переважав термін «соціалізм». Це абсурд, коли у 2018 р. ми чуємо, що Польща чи Угорщина - країни з порівняно вільними ринками й лібералізованими впродовж трьох десятиліть економіками - були у 1988 р. комуністичними, а Туркменістан, у якого навіть зараз частка приватного сектора нижча, ніж була тоді в Польщі й Угорщині, - капіталістична країна. Не маю на увазі ту карикатуру на соціалізм, яку створив колишній президент Зімбабве Роберт Мугабе, який на початку XXI ст. заявив про готовність запровадити централізовано контрольовану економіку, тоді як насправді його політика допустила розквіт украй корумпованого державного капіталізму; я б радше відніс до таких режимів примітніші латиноамериканські експерименти, такі як «соціалізм XXI століття» Уго Чавеса та його наступника на посаді президента Венесуели Ніколаса Мадуро, або ж «соціалізм XXI століття» в Болівії, Еквадорі та Нікарагуа.