Соціалізація студентів у віртуальних соціальних мережах: актуальність проблеми - Статья

Ольга Петрунько доктор психологічних наук, старший науковий співробітник, професор кафедри практичної психології Інституту людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, пр-т П.Показано, що природною відповіддю на ці виклики є поява нових - мережевих - соціальних спільнот та нових засобів соціальної комунікації, які становлять альтернативу традиційним їх аналогам. Акцентовано увагу на тому, що соціальні комунікації постають у мережевому суспільстві в принципово іншому - онлайновому, віртуальному форматі, а субєктами цих комунікацій є користувачі соціальних інтернет-мереж, які згуртовуються в мережеві спільноти, і ці спільноти стають для них альтернативним середовищем соціалізації на даному етапі розвитку соціуму. Ключові слова: альтернативні масові комунікації; віртуальні соціальні мережі; мережеве суспільство; мережеві спільноти; соціалізувальний потенціал мережевих спільнот. віртуальний мережа соціалізація молодь Показано, что естественным ответом на эти вызовы является появление новых - сетевых - социальных общностей и новых средств социальной коммуникации, которые составляют альтернативу традиционным их аналогам. The article argues that the relevance of socialization of students in the new sphere of influence is the traditional alternative that is an institution of socialization, which is the social Internet network.Соціальні мережі і розвинені мережеві технології створили для мільйонів учнів і студентів левову частку їх освітологічного простору (Найдьонова Л. А., Баришполець О. Т., 2009; Петрунько О. В., 2011; Сисоєва С. О., 2012) і набули ознак альтернативного соціального середовища, в якому відбувається їх міжособистісна й ділова комунікація, реалізуються основні їх інтереси, задовольняються базові соціальні, самоактуалізувальні й гедоністичні потреби, розгортається їх соціалізація та пишеться індивідуальна історія їх життя (YOUNG К., 1996; Tyler T R., 2002; Злобіна О. Г., 2008; Різун В. В., 2008; Boyd D. M., Ellison N. B., 2008; Петрунько О. В., 2013). Актуальність цього посилюється й тим, що популярність цих мереж і кількість включених у них осіб - різного віку, різного матеріального статку і соціального статусу, різних за світоглядно-ціннісними настановами тощо - продовжує стрімко зростати і, як показують соціологічні дослідження, основними їх користувачами є учнівська і студентська молодь - за даними Ukrainian Marketing Group, станом на початок 2015 р. в Україні налічувалося 81% активних користувачів (при середньому показнику в світі - 61%) соціальних інтернет-мереж (серед яких насамперед Вконтакті, Однокласники, Фейсбук). Новітні інформаційно-комунікаційні технології - як тло й інструмент функціонування мережевих суспільств - спричинили фундаментальні зміни, які є ознаками мережевого соціуму: 1) зменшили потребу людей у праці, звільнили людину від економічних звязків, послабили звязок між працею та її оплатою, розмили кордони між роботою і вільним часом; 2) спричинили зростання некерованого, неринкового виробництва товарів і послуг, які не піддаються ринковому менеджменту; 3) породили нові форми власності, кредитування, юридичних послуг, нову бізнес-культуру, названу «економікою обміну»; 4) актуалізували нові, «негрошові» джерела багатства, які можливі в результаті мережевої взаємодії, та якісно нову «валюту» інформаційного капіталізму (вільний час, віртуальну комунікацію, нові форми громадської участі, безкоштовні речі й широкий обмін ними тощо); 5) створили пірингові мережі, де обертається інформацію, яка нікому не належить і яка (в її традиційному розумінні) вже не розглядається як «суспільне благо»; 6) уможливили появу мережевих груп «без лідерів», підприємств «без начальників» тощо; 8) змінили традиційні уявлення про здоровя, сексуальність, стать, гендер тощо; 9) покликали до життя нові форми індивідуально-особистісної, внутрішньо-й міжгрупової та масової соціальної активності, самоорганізації й самокомунікації (Моль А., 1973; Хабермас Ю., 2001). Отже, віртуальні мережеві спільноти (E-Communities, Net-Communities, Virtual communities) зявилися в Інтернет-середовищі як природна відповідь на виклики соціального буття: 1) для обміну інформацією (ідеями, знаннями, уявленнями, оцінками) й емоціями (почуттями, переживаннями ставленнями) та формування й підтримання соціальних звязків: 2) на основі усвідомлення учасниками підстав для спільності (спільних цілей, ідей, думок, інтересів, настанов, емоцій та переживань тощо); 3) на базі спільних технічних ресурсів. Хабермаса та інших, суспільство спектаклю вийшло за межі традиційних соціальних мереж (метафорично означимо їх як офлайнові, або мережі «по цей бік екрану») і перемістилося у віртуальні соціальні мережі (або онлайнові, мережі «по той бік екрану») (Моль А., 1973; Хабермас Ю., 2001).