Соціалізація – стрижень соціального життя - Реферат

Київський національний економічний університет ім. Виконала: Студентка 2 курсу, 5 групи Фоменко О.І.Живі організми складають природну ієрархію. Третина свого життя людина навчається жити в самому складному з існуючих світів - у світі суспільних відносин. Останнім часом фахівці прийшли до думки, що людина навчається і переучується усе своє життя. Труднощі становлення особистості у нестабільному суспільстві виводять на перший план проблему вивчення соціалізації як соціального явища. У статті проаналізовано соціалізацію як категорію, проаналізовано основні підходи до визначення поняття «соціалізація», охарактеризовано основні типи соціалізації.У гуманітарні науки термін «соціалізація» прийшов з політекономії, де вживався у значенні «усуспільнення землі, засобів виробництва». На думку цього дослідника, основне значення має копіювання, або наслідування, яке існує у формі звичаїв, традицій, моди, в результаті якого виникають суспільні цінності та норми, а індивіди, засвоюючи їх - соціалізуються, іншими словами, пристосовуються до умов суспільного життя та проходять процес інтеріоризації - формування внутрішньої структури людської психіки шляхом переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє “я” особистості. У процесі розвитку наук про людину сформувалася сукупність поглядів на соціалізацію, що обєднувала ідеї нерозривного звязку соціалізації з освітою та вихованням; її звязку з адаптивними процесами; уявлення про соціальні контакти як один із змістовних аспектів соціалізації, про значення самосвідомості, соціальної орієнтації та розвитку мови для ефективної соціалізації. З появою в науковому обігу поняття «соціалізація» сталася переорієнтація цих робіт у нове русло, і до середини XX ст. соціалізація перетворилася в самостійну міждисциплінарну галузь досліджень. Зокрема, представники біхевіоризму трактують соціалізацію, як процес соціального виховання; представники гуманістичної психології розглядають соціальне становлення і розвиток як самоактуалізацію Я-концепції; у структурно-функціональному напрямку американської соціології процес соціалізації розкривається через процес адаптації, пристосування до культурних, психологічних і соціальних факторів навколишнього середовища.Аналіз різних підходів до розуміння сутності соціалізації свідчить, що всі вони так чи інакше тяжіють до одного з розумінь ролі самої людини в цьому процесі. Перший підхід передбачає пасивну позицію людини в процесі соціалізації, а саму соціалізацію розглядає як процес її адаптації до суспільства, яке формує кожного свого члена відповідно до притаманної йому культури. Цей підхід може бути названий субєкт-обєктним (суспільство - субєкт впливу, а людина - його обєкт). Прихильники другого підходу виходять з того, що людина активно бере участь у процесі соціалізації і не лише адаптується до суспільства, а й впливає на життя, що її оточує, виявляє творчу ініціативу. Ґрунтуючись на субєкт-субєктному підході, соціалізацію можна трактувати як розвиток і самозмінювання людини в процесі засвоєння і відтворення культури, що відбувається у взаємодії людини із стихійними, відносно спрямовуваними і цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх вікових етапах.Соціалізація особистості починається з перших років життя і закінчується періодом громадської зрілості людини, хоча, зрозуміло, повноваження, права й обовязки, набуті нею, не говорять про те, що процес соціалізації цілком завершений: по деяких аспектах він продовжується все життя. Багато психологів і соціологів підкреслюють, що процес соціалізації продовжується протягом усього життя людини, і стверджують, що соціалізація дорослих відрізняється від соціалізації дітей декількома моментами. Соціалізація дорослих скоріше змінює зовнішню поведінку, у той час як соціалізація дітей формує ціннісні орієнтації. Соціалізація дорослих розрахована на те, щоб допомогти людині набути визначені навички, соціалізація в дитинстві в більшій мірі має справу з мотивацією поведінки. Соціалізацію розглядають, як підготовку дітей до життя у світі дорослих.Вплив соціального середовища на розвиток особистості у дитячому віці відбувається за допомогою навчання, виховання і формування. Розкриваючи вплив навчання і виховання на розвиток особистості, ми дізналися, що вказані процеси сприяють: розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей; розвитку умінь переборення внутрішніх суперечностей; загальному психічному розвитку людини; інтелектуальному, творчому розвитку особистості; розвитку здатності до спілкування з оточуючими; розвитку потреб людини; розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється. Відповідно до теми дослідження ми зясували соціально-психологічні особливості розвитку особистості відповідно до вікових етапів та провідної діяльності людини на цих етапах: 1) етап формування характеру, розвитку самосвідомості і початок відкритого прояву характеру - дитинство; 2) етап прихованого формування світогляду й моралі - юність; 3) етап відкритого прояву світогляду і моралі - зрілий вік.

Зміст соціум самореалізація соціалізація особистість

Вступ

1. Історія походження та розвитку соціалізації

2. Сутність поняття «соціалізація»

3. Аналіз різних підходів до розуміння сутності соціалізації

4. Основні етапи соціалізації особистості

Висновки

Список використаної літератури