Дослідження природи змін в сільському господарстві регіону, що забезпечували планомірне насадження колективних форм господарювання. Висвітлення силових механізмів дії радянських чиновників та їх методів як інструментів боротьби із націоналізмом в області.
Аннотация к работе
Соціалістична трансформація сільського господарства Тернопільщини (вересень 1939 - червень 1941 рр.)У запропонованій статті розкрито природу змін в сільському господарстві області, які забезпечували планомірне і поетапне насадження колективних форм господарювання, мета яких полягає у встановленні контролю над господарським механізмом і управлінням галуззю, ліквідації приватної власності, як основи благополуччя розвитку села та його незалежності від нової радянської системи. В предлагаемой статье раскрыто природу изменений в сельском хозяйстве области, обеспечивающих планомерное и поэтапное насаждение коллективных форм хозяйствования, цель которых заключается в установлении контроля над хозяйственным механизмом и управлением отраслью, ликвидации частной собственности как основы благополучия развития села и его независимости от новой советской системы. 76 % усіх селян були безземельними і малоземельними (60 % мали до 2 га, а 16 % не мали землі). Законодавчу основу конфіскації, націоналізації і передачі селянам поміщицьких земель надала прийнята Народними Зборами Західної України декларація, що гласила: «На звільненій у поміщиків і капіталістів землі Західної України єдиним законним її господарем є трудовий народ: робітники, селяни і трудова інтелігенція». Партійні історики стверджують, що колективізація сільського господарства на західноукраїнських землях була обєктивним і закономірним процесом, який стимулювала політика комуністичної партії і радянської держави щодо селянства і до якого селян підштовхувала соціально-економічна необхідність: обєднання зусиль з метою успішного вирішення завдань розвитку села і забезпечення добробуту сільських мешканців.