Революційний спосіб виникнення соціалістичної держави, передумови її становлення та розвитку. Диктатура пролетаріату та її значення. Риси соціалістичного типу держави та характер влади, а також особливості побудування економічних відносин у ній.
Аннотация к работе
Соціалістична держава (економічна основа, сутність, механізм, функції і форми)З моменту свого зародження вчення марксиста про державу і право взагалі і про соціалістичну державу і право особливо піддавалося різкій критиці збоку представників різних політичних течій і ідеологій. Це цілком природно і зрозуміло, якщо виходити з тези про те, що будь-яке вчення про державу і право завжди відображає певні, нерідко досить суперечливі політичні погляди і інтереси, а також несумісні один з іншим політичні цінності і амбіції. Завдання даної роботи - показати, що вчення про державу і право в державі соціалістичного типу ніколи не відповідало тим, здавалося б, обовязковим для неї теоретичним конструкціям, суперечило їх основним положенням. Замість соціалістичної держави і права, якими вони представлялися в марксистській доктрині, були створені їх псевдомарксистські інститути держави і права. Запанувала і отримала достатньо широке розповсюдження, а потім і офіційно закріпилася в СРСР точка зору, згідно якої знов створена після здійснення соціалістичної революції держава проходить наступні етапи в своєму розвитку: етап існування держави диктатури пролетаріату, етап функціонування власне соціалістичної держави і, нарешті, етап розвитку загальнонародної держави [16, 131-135].Соціалістична держава - якісно новий історичний тип держави, організація політичної влади трудящих на чолі з робочим класом, основне знаряддя захисту революційних завоювань, творчі перетворення економічного і духовного життя суспільства з метою поступового перерозподілу соціалістичної державності в суспільне комуністичне самоврядування. Соціалістична держава виникає як держава диктатури пролетаріату. Єдиним джерелом соціалістичного права була спочатку революційна творчість виконавців, а пізніше - нормативно-правові акти, відносно яких декларувалося, що вони виражають волю трудящих, переважної більшості населення, а потім - всього народу, керованого комуністичною партією. Нормативно-правові акти, що приймалися, велику частину яких складали підзаконні (секретні і напівсекретні накази, інструкції і ін.), фактично виражали перш за все і головним чином волю і інтереси партійно-державного апарату. Для радянської правової системи залишалися чужою ідея панування права і думка про те, що треба знаходити право, відповідне принципу справедливості, заснованому на примиренні, узгодженні інтересів приватних осіб і суспільства.