Філософський аналіз сміхової культури України в умовах трансформації сучасного суспільства, проблеми її генезису як соціального явища, соціальна природа сміху у суспільстві. Форми функціонування української сміхової культури, роль анекдоту в ній.
Аннотация к работе
Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Сміхова культура України в контексті сучасних трансформаційних процесів Робота виконана в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова Овчаренко Світлана Володимирівна, Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, професор кафедри мистецтвознавстваВажливу роль в індикації ціннісно-нормативної структури соціуму відіграє сміхова культура як феномен духовного життя суспільства. Згідно з орієнтацією соціально-філософського пізнання на вивчення як відтворюваних, універсальних моделей соціального, його родової, константної сутності, так і конкретно-історичних форм дійсного буття соціального, тобто окремих суспільств, цілісне соціальне філософське вивчення сміхової культури передбачає визначення інваріантних параметрів її функціонування у суспільстві та дослідження специфіки виявлення цих інваріантів у сучасній Україні. В науковій літературі проблема сміху і сміхової культури розроблена досить ґрунтовно, але цілісного соціально-філософського підходу до вивчення сміхової культури як елементу суспільного життя досі не створено. Для запровадження соціально-філософського підґрунтя дослідження сміхової культури у суспільстві необхідно узагальнити напрацювання з цієї проблематики таких дисциплін як філософія, культурологія, соціологія, психологія, етнологія. Запроваджене М.М.Бахтіним поняття сміхової культури дозволяє акцентувати соціальну природу сміху, допомагає вивчати форми сміхової поведінки, зясовувати конкретно-історичну роль сміху в суспільстві, аналізувати аксіологічний аспект сміху як соціального явища.З цією метою визначаються соціально-філософські домінанти вивчення проблеми сміху у суспільстві на основі аналізу філософської традиції дослідження сміху як феномену людського існування та культурологічної традицій вивчення сміхової культури як інституціоналізованих форм функціонування сміху на соціальному рівні. У другому підрозділі «Походження сміхової культури в суспільстві і універсальний принцип її організації» систематизуються погляди К.Лоренца, О.Г.Козинцева, Л.В.Карасьова, В.Шкуратова на сутність і походження сміхової культури у суспільстві. У розділі також розглянуто архетипові обєкти сміху в суспільстві: чуттєво-низовий аспект людської тілесності, який відноситься до психофізіологічного рівня сміхової культури; соціально-інституційні суперечності, що задаються суспільством і проявляються через розбіжність норм, правил, зразків і стандартів поведінки, звичаїв, традицій; фундаментальні екзистенціальні суперечності людського існування, повязані з переживанням абсурдності буття, що витікає з необхідності узгодження магістральних опозицій життя і смерті, добра і зла, свободи і необхідності, сакрального і мирського та ін. У другому розділі «Еволюція сміхової культури в контексті суспільно-історичної трансформації» досліджуються варіативні форми соціального прояву сміхової культури в історії європейського суспільства, простежується характер реалізації принципу карнавалізації в історичному становленні сміхової культури в Україні У першому підрозділі «Основні тенденції розвитку сміхової культури в історії європейського суспільства» на підставі аналізу пласта сміхової культури, що відноситься до епохи античності, визначено, що саме в цей період, по мірі розвитку античного суспільства і ускладнення культурної символіки, від психофізіологічного ритуально-магічного пласта сміхової культури, повязаного з язичницькими віруваннями, починає відділятися складніша, смислова форма сміхового освоєння дійсності, повязана з формуванням раціонального мислення.