Системний опис словозміни іменника говірок полісько-середньонаддніпрянського суміжжя. З’ясування напрямів міжпарадигматичної взаємодії у словозміні іменника. Перелік релевантних ознак. Розширення емпіричної бази української діалектної морфології.
Аннотация к работе
Національна академія наук УкраїниНауковий керівник - доктор філологічних наук, професор Гриценко Павло Юхимович, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу діалектології У дисертації створено модель опису діалектної субстантивної словозміни з урахуванням морфонологічних типів основи; досліджено тенденції розподілу іменників за словозмінними типами, зясовано характер словозміни перехідної середньонаддніпрянсько-поліської зони. Систематизація й аналіз зібраного матеріалу дозволили змоделювати для досліджуваних говірок інваріант словозміни іменників, який охоплює 25 типів та 3 граматикатикалізовані парадигми. Розподіл іменників за словозмінними типами в різних говірках може бути використаний як релевантна ознака типології говірок. В диссертации создано модель описания диалектного склонения субстантивов с учетом морфонологических типов основы; исследованы тенденции распределения имен существительных по словоизменительным типам, определен характер склонения имен существительных переходной среднеподнепровско-полесской зоны.Розвязання цих проблем сьогодні в українській діалектології значною мірою спирається на “Атлас української мови”, який уперше подав просторову варіативність української мови на всьому обширі її побутування; значну за обсягом інформацію подають регіональні атласи, словники та збірники діалектних текстів; чимало свідчень зберігають записи до українських частин таких полімовних праць, як Загальнословянський лінгвістичний атлас, Лінгвістичний атлас Європи, Загальнокарпатський діалектологічний атлас. Незважаючи на те, що з проблемою перехідних зон, перехідних говірок дослідники зіткнулися ще в кінці ХІХ ст., коли стало актуальним встановлення розмежувальних ліній між діалектами, все ж у сучасній діалектології вона ще не знайшла задовільного розвязання. Це стосується не лише чіткого окреслення сучасної розмежувальної лінії між цими діалектами (пор. усталену думку про поступове відтіснення північних діалектів південними, зміщення межі між цими наріччями на північ, звуження зони побутування визначальних рис північного наріччя внаслідок експансії південних рис), а й вияву наслідків взаємовпливів діалектних систем двох відмінних типів. Упродовж усієї історії зацікавлення цими говірками визначення їх належності до певного діалектного типу змінювалося: К.Михальчук зараховував ці говірки до середньоукраїнського піднаріччя українського наріччя; за діалектною класифікацією “Атласу української мови” їх віднесено до середньонаддніпрянського діалекту, хоч у їх структурі присутні виразні риси північного наріччя; Ф.Жилко визначав північну межу між середньонаддніпрянським і середньополіським діалектом умовною лінією Фастів - Васильків - Переяслав-Хмельницький; західна межа середньонаддніпрянських говірок пролягає умовною лінією Фастів - Біла Церква - Тальне; як перехідні говірки Васильківщини визначають С. Збірники праць (“Полтавсько-київський діалект - основа української національної мови”, 1954; “Середньонаддніпрянські говори”, 1960; “Сучасні говори Наддніпрянщини”, 1969) подають інформацію про історію заселення цього регіону, формування середньонаддніпрянських говірок, містять описи окремих фонетичних та морфологічних особливостей говірок; значна увага дослідників була зосереджена на вивченні лексики цих діалектів, а проблеми граматики, зокрема словозміни, у цих працях посідають незначне місце.Другий розділ “Система граматичних категорій іменника в діалектному мовленні” присвячений аналізу базових категорій іменника, вияв яких у сукупності визначає його морфологічну сутність. Крім набору флексій у парадигмі критеріями, що зумовлюють виділення типів відмінювання, послужили: а) рід іменника; б) закінчення називного відмінка однини як вихідної форми; в) характер кінцевого приголосного основи; г) розрізнення за семантичними ознаками іменників чол. роду (істота / неістота, особа / неособа). Серед іменників чоловічого роду виділено 4 типи відмінювання іменників назв істот-осіб, 2 типи - істот-неосіб, 3 типи - неістот. Іменники жіночого роду обєднані в 3 типи відмінювання; середнього роду - у 4 типи; іменники sg.t. утворюють 5 типів, а іменники pl.t. За наведеною схемою опису подано інформацію про всі словозмінні типи, зокрема: 1) тип брат, підтип брат, підтип інжи|нер; 2) тип х|лопеиц’, підтип х|лопеиц’, підтип зат’; 3) тип с|тароста, підтип с|тароста, підтип су|д’:а; 4) тип |батко; 5) тип з.вір, підтип з.