Сучасні напрями у дослідженні лінгвістичної прагматики. Дослідження комунікативно прагматичних характеристик похідних ілокутивів, які функціонують у різнотипних мовленнєвих актах для вираження інтенцій адресанта у конкретних комунікативних ситуаціях.
Аннотация к работе
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукПроведеним дослідженням вперше здійснено спробу закласти основи вивчення англійського словотворення не як сформованих, готових і закріплених у мові похідних одиниць, а в ситуативно зумовлених мовленнєвих актах, що дало змогу виявити й описати цілий ряд прагматично орієнтованих моделей і компонентів семантики. Комплексний прагматико-актомовленнєвий аналіз похідних перформативів дав змогу продемонструвати, що дериват є носієм великого за обсягом комунікативного заряду, який орієнтує мовця на різноманітне смислове вживання одного й того ж самого слова та дозволяє йому одночасно свідомо, а не механічно оперувати лексемами, творчо пристосовуючи їх до адекватного висловлення думки в кожному конкретному мовленнєвому акті. На значному за обсягом мовленнєвому матеріалі виявлено можливості словотворення, його прагматично зумовлений потенціал у процесі реалізації дериваційних одиниць в акті комунікації, що передбачає їхнє вивчення у тексті, в якому відображаються процеси відбору, сполучення і вживання всієї сукупності мовних засобів. На обширном языковом материале раскрыты возможности словообразования, его прагматически обусловленный потенциал в процессе реализации деривационных единиц в акте коммуникации, что предусматривает их изучение в тексте, отображающем процессы выбора, сочетаемости и употребления всего спектра языковых средств. The investigation has been carried out in the paradigm of speech act theory and word-building studies, in the centre of which are the problems of creating utterances and their comprehension by the addressee, as well as the elucidation of the correlation between the use of derivatives, formed according to a particular derivational pattern, in speech acts of a certain pragmatic type and their influence on the addressee.Характерною ознакою сучасної науки про мову є інтенсивні пошуки в галузі комунікативної лінгвістики, формування якої висуває на порядок денний необхідність залучення комплексних методів вивчення одиниць різних рівнів. У той час, як комунікативна фонетика (фонетика мовлення), комунікативно-орієнтована граматика (комунікативний синтаксис), комунікативний підхід до аналізу тексту вже існують, комунікативне словотворення робить тільки перші кроки. До них у першу чергу можна віднести вивчення умов, що суттєво впливають на вживання й формування різноманітних смислів, притаманних похідним одиницям у мовленні поряд із установленням сукупності тих прагматично зумовлених факторів, які здійснюють безпосередній вплив на формування й функціонування словотвірних одиниць у різних мовленнєвих актах сучасної англійської мови. Ознайомлення з наявними теоретичними джерелами свідчить про відсутність будь-яких цілісних досліджень у галузі дериваційної прагматики, виконаних на матеріалі англомовної художньої літератури, яка найповніше і найточніше віддзеркалює живе природне мовлення. Неабиякий інтерес із цього приводу викликає і виявлення залежності вибору самого способу словотворення від конкретної комунікативної ситуації (далі - КС) та чітко окреслених дериваційних засобів, які залежно від типу твірної основи й окремого способу проявляють різний ступінь мовленнєвої активності в тих чи інших номінативно-ілокутивних актах.У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, охарактеризовано стан її вивчення, визначено теоретичну значущість, мотивовано вибір обєкта і предмета дослідження, сформульовано основну мету й завдання роботи, розкрито наукову новизну, представлено матеріал і методи дослідження, відображено апробацію результатів роботи та визначено положення, що виносяться на захист, описано можливі шляхи для практичного використання отриманих результатів. У сучасному мовознавстві під терміном лінгвопрагматика вчені мають на увазі науку, яка спрямована на: вивчення комунікативних властивостей мови, тобто дослідження мотивів, намірів, стратегій адресанта; аналіз реакцій адресата, його вміння правильно інтерпретувати непрямі й імпліцитні смисли мовця; вивчення соціальної, психологічної, етикетної, особистісної та інших форм мовленнєвої взаємодії; дослідження різних аспектів комунікативної ситуації. На базі проведення аналізу наявних класифікаційних досліджень запропонована власна класифікація ілокутивних дієслів, яка складається з шести груп: репрезентативів, директивів, інтерогативів, комісивів, дескриптивів та імплікаторів на тій підставі, що вони адекватно передають потенційні ілокутивні сили МА повідомлення, наказу, прохання, пропозиції, запитання, обіцянки, гарантії, опису умов перебігу КС, емоційного ставлення мовця до пропозиції висловлювання. У похідних, утворених іншими способами словотворення, виявлялася ЛСГ похідної основи, оскільки саме вона, а не ТО, належить до дієслів і виражає акт виконання вербальної або невербальної дії.