Історія розвитку словотвірної бази фемінітивів в українській мові, використовувані способи та засоби: суфіксація, префіксація, конфіскація, осново- та словоскладання. Словотвірні та відфемінітивні моделі фемінітивів від назв осіб чоловічого роду.
Аннотация к работе
Словотвірний потенціал фемінітивів в українській мовіАналіз структурних і семантичних ознак жіночих назв сучасної української мови дає змогу зясувати функціонування словотвірної підсистеми фемінітивів в сучасній українській мові, визначити особливості деривації жіночих найменувань. До його різновидів належать суфіксація, складання, префіксальний і флексійний способи, що визначаються на основі словотворчих засобів (суфіксів, інтерфіксів, префіксів, флексій). За стилістичними ознаками такі деривати поділяються на нейтральні (баба «ворожка, знахарка», дівчина «кохана, жінка, приятелька, наречена, дружина») і стилістично марковані - здрібніло-пестливі (бабуся «ворожка», дівчинка «новонароджена», жіночка «дружина, кума, жінка, приятелька, матінка Богородиця», тощо) та згрубіло-зневажливі (льоха «ледарка», дівка «покритка», тощо). Розкриття його дає можливість пізнати давні, забуті і сучасні процеси творення загальних назв жінок, словотвірні особливості специфічних фемінітивів (питомих і запозичених), способи деривації назв жінок на сучасному етапі, продуктивність і співвідношення їх, перспективи збереження і використання власне українських фемінітивів у мові. В інших випадках суфікс - к(а) приєднується до усіченої основи назв чоловічого роду з суфіксом - ець (американець - американка, вузівець - вузівка; африканка, біженка, звязківка, мешканка, незнайомка, торговка та ін., пор. нерегулярне співвідношення швець - швачка з відмінною семантикою), причому деякі назви осіб жіночої статі за національністю утворені суфіксом - анка (-янка) (китаянка, кореянка), і суфіксом - анин (-янин), де усічений елемент - ин (заробітчанка, прочанка, селянка, магометанка, християнка, горянка, парижанка, єгиптянка, римлянка та ін.).Найбільших змін упродовж історії розвитку української мови зазнали найменування осіб жіночої статі. У роботі зроблено аналіз словотвірного потенціалу фемінітивів за професією та родом діяльності на матеріалі словників української мови та засобів масової інформації. У ході дослідження виявлено, що серед сучасних тенденцій родової категоризації іменника дослідники відзначають співвідносність назв осіб чоловічої та жіночої статі, що стає найтиповішим і найпродуктивнішим способом творення іменників на позначення осіб. Розроблено та досліджено словотвірні моделі з урахуванням морфонологічних змін у творенні фемінітивів від назв осіб чоловічого роду, запропоновано графічно-символьний спосіб подання моделі. Загальноприйнятою на сьогодні є думка про те, що суфіксальні жіночі особові найменування на позначення жінки за професією утворено різними способами від співвідносних назв осіб чоловічого роду, оскільки через соціально-економічні причини згаданий рід заняття був притаманний спочатку чоловікам, а пізніше - жінкам.