Іслам - світова релігія, вплив її на внутрішню та світову політику. Потенціал ісламської релігії - один з можливих засобів формування особистості в ісламському світі, виховання особи милосердної та справедливої у відносинах з людьми інших віросповідань.
Аннотация к работе
ЗМІСТ іслам релігія політика особистість Вступ Розділ 1. Іслам як світова релігія Розділ 2. Вплив ісламу на світову політику Висновки Список літератури ВСТУП Ґрунтовне вивчення релігії - чи не найстарішої з-поміж форм суспільної свідомості є актуальною потребою в сучасному плюралістичному світі Актуальність теми обумовлена складністю процесів, які відбуваються у сучасному світі, кризою духовності й моральності, уніфікацією й стандартизацією мислення, зміненням вікових традицій, що історично були пов’язані з ісламською релігією, ісламським світоглядом, який має багато суперечностей щодо нового часу. Сучасна релігія іслам - виступаючи духовною аналітикою сьогодення у більшості країн світу, де частка мусульман з кожним роком лише зростає про її уявлення про Бога, світ і людину. Звернення до розгляду духовних цінностей цієї релігії зумовлене потребою вироблення нової парадигми пояснення сутності людини, її місця та ролі в ісламському суспільстві, мотивів поведінки людини в сучасному світі, де одним із значущих чинників є релігійний. Ідеологія ісламу продовжує здійснювати свій вплив на умонастрій сотень мільйонів жителів країн Азії та Африки. «На відміну від християнства, іслам з моменту свого виникнення був державною релігією, він обгрунтовував концепцію влади і намічав контури ідеальної громади, члени якої повинні бути одночасно віруючими і громадянами» . Радянський дослідник релігії Д.М. Угринович відзначає три основні напрями впливу релігії на політику: «по-перше, вплив самої релігії на політичну поведінку віруючої людини незалежно від того, яку політичну позицію займають служителі церкви, зачіпають політичні та соціальні питання в своїх проповідях, всяка пропаганда релігії у відомій мері підсилює політичну активність трудящих, перешкоджає їх участі в боротьбі за суспільне перевлаштування ». Сьогодні іслам продовжує грати величезну роль не тільки як державна ідеологія у внутрішній політиці ісламських держав, а також і в світовій політиці. Над цією проблемою працювало багато дослідників: Вагабов Н.М.[19], Ланцова С.А.[20], Курбанов Г.М.[16], Колодний А.М.[10], Анрі Корбен[9], Мухаммад Легенгаузен [7], Мохаммад Хатамі[6], Мірча Еліаде[5] та багато інших дослідників. ІСЛАМ ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ Ісла?м (араб. Тяжіє до центру «ісламського світу» і Єгипет. Перший регіон охоплює район Близького та Середнього Сходу . який включає в себе всі країни від Марокко до Мавританії по берегу Атлантичного океану до Еміратів у зоні Перської затоки, Туреччина, Іран, Афганістан, Пакистан та деякі інші країни. На території СНД іслам поширений в Азербайджані, автономних республіках гірського Кавказу, Башкортостані, Татарстані, республіках Середньої Азії та Казахстані, останнім часом - на території України в Автономній Республіці Крим. Три країни є переважно шиїтськими: Іран (93%) Бахрейн (66%) та Ірак (бл.60% ). Водночас загострилася збройна боротьба двох світових імперій - Візантії та Ірану. Так, із еволюцією релігійної свідомості населення Аравії, зі специфічними аравійськими формами синкретичного монотеїзму. Їхнім богом був Аллах (араб. Словом «Коран» звертаються не до святих і досконалих, але до усіх людей. Як і в буддизмі, в основі релігійної організації мусульман складає громада віруючих - умма, не тільки духовним, а й політичним керівником якої є імам. Зараз у кожній ісламській країні є верховний муфтій, який здійснює релігійний контроль над діями уряду. У мечетях полюбляють збиратися вчені, літератори, філософи, політики. Послідовники шиїзму (араб. аш-шиа - прихильники ) вважали, що главою мусульман - імамом - може стати тільки кревний родич Мухаммада, тому що саме на нього може зійти божественна благодать, яка осяяла засновника ісламу. Не дивно, що історія арабського халіфату знає численні випадки, коли абсолютну владу захоплювали сини рабинь, а по кілька відсторонених від влади й засліплених колишніх халіфів одночасно жебракували поблизу столичних мечетей. Згідно з переказом, текст Корану був сказаний пророкові самим Аллахом через посередництво Джебраіла (біблейський архангел Гавриїл; служив посередником між Богом і людьми).