Принципи будування та дислокації сакральних об’єктів давніх слов’ян. Характеристика археологічних джерел та їх зміст. Особливості географічного розташування святилищ. Формування оронімів та гідронімів, їх процес класифікації та основне призначення.
Аннотация к работе
Сліди уявлень язичницьких словян про сакральний простір в українській топоніміці
Гаук А.І.Втім, вказуючи принципи будування та дислокації таких обєктів, не існує комплексного дослідження, що охарактеризувало б загальний принцип, за яким можливо було б визначити місцезнаходження святилищ давніх словян через призму топоніміки та її звязку із географією. Виходячи із вже дослідженних археологами обєктів логічним є зауважити наступні тенденції їх дислокації, а саме той факт, що найчастіше вони знаходяться на височині (пагорбі, мисі, горі), який знаходиться за своїм рівнем вище за навколишню місцевість. Формування оронімів та гідронімів можна поділити за походженням на кілька типів: те оніми, мають походження від сакральної язичницької колористики, мають походження від елементів язичницької обрядовості. Так, наприклад, значною мірою виявлена тенденція, за якою словянське святилище може знаходитись на місці більш давнього кельтського, чия назва збереглася і досі. Білявці, в Рівенській області зафіксоване Біле озеро, на якому стоїть село Біле, село Білобережье, Івано-Франківська область - село Білогорка, Чернівецька - гора Біла, Закарпатська - гора Білий Камінь.