Специфіка, місце семантико-синтаксичної категорії допустовості у мовній системі та її зв’язок з іншими граматичними категоріями української мови. Дослідження основних типів складних синтаксичних структур інтенсивної допустово-протиставної семантики.
Аннотация к работе
Необхідність дослідження цих конструкцій дає змогу розвязати широке коло сучасних мовознавчих проблем: місця аналізованого типу речень у наявних таксономіях, засобів модифікації конструкцій допустово-протиставної семантики, типології комунікативних ситуацій, у яких функціонують досліджувані одиниці, культурологічних та соціальних чинників впливу на вибір мовцем конкретного мовного матеріалу, типових лексичних одиниць та синтаксичних моделей реалізації допустово-протиставної семантики тощо. Зясовано місце складних конструкцій інтенсивної допустово-протиставної семантики в системі синтаксичних одиниць, зясовано семантико-синтаксичні та формально-граматичні ознаки досліджуваних синтаксичних конструкцій, досліджено інтенсивність як лінгвістичну категорію та її вираження у складних реченнях інтенсивної допустово-протиставної семантики. Чітка двочленність складного речення, в якому одна частина висловлює причину, умову, обставини, всупереч яким все ж відбувається дія другої частини як наслідок, спричиняє допустові відношення між частинами. Підрядна частина складнопідрядних конструкцій інтенсивної допустово-протиставної семантики, оформлена сполучними засобами хто (б) не, що (б) не, коли (б) не, де (б) не, куди (б) не; хоч (би) хто, хоч (би) що, хоч (би) коли, хоч (би) де, хоч (би) куди, вказує на високий ступінь вияву якості, інтенсивної дії чи стану, напр.: Як не намагався Андрій втримати свої нерви, але втримати не міг, - все в голові пішло обертом (І. 2) поєднанням сполучника-частки хоч (рідко хай) у сполученні з тими ж займенниками та прислівниками: хоч (би) як, хоч (би) скільки, хоч (би) який, хоч (би) хто, хоч (би) що, хоч (би) де, хоч (би) коли, хоч (би) куди, хоч (би) звідки.В українській мові поряд із категоріями причини, мети, відповідності / невідповідності в одній синтаксичній площині функціонує категорія допустовості, сутність якої виявляється в її характерному значенні та загальній двокомпонентній будові: одна частина містить вказівку на обставини, всупереч яким відбувається дія другої частини. Вона реалізує себе в складних конструкціях інтенсивної допустово-протиставної семантики, в основі яких лежать власне допустові відношення - особливі причиново-наслідкові відношення невмотивованості одного явища іншим, недостатньої умови і фактичного наслідку, протилежного очікуваному, що відбувається всупереч цій умові. Найважливішим засобом оформлення допустово-протиставних відношень в українській мові є добре розвинена система сполучних засобів сурядності та підрядності, серед яких - поєднання відносних займенників та прислівників з часткою не, що має підсилювальне значення: як не, скільки не, який не, хто не, що не, де не, коли не, куди не, звідки не, а також поєднання сполучника-частки хоч (зрідка хай) у сполученні з тими ж займенниками та прислівниками: хоч як, хоч скільки, хоч який, хоч хто, хоч що, хоч де, хоч коли, хоч куди, хоч звідки. Серед основних типів складних речень інтенсивної допустово-протиставної семантики базовими синтаксичними конструкціями є складнопідрядні речення з підрядною допустовою частиною, своєрідність структури яких полягає у тому, що сполучні засоби, які організовують такі структури, складаються з допустової частини - компонентів як не, скільки не, хто не, хоч як, хоч скільки, хоч хто тощо, які вказують на високий ступінь вияву ознаки, інтенсивність дії чи стану і є сполучними засобами підрядності, та протиставної частини - а, але, зате, проте, однак та інші, що вживаються імпліцитно / експліцитно як сполучники у складносурядному реченні. З огляду на те, що в аналізованих складнопідрядних конструкціях значення допустовості поєднується з означальним, обставинним, субєктно-обєктним значеннями, визначено функціонально-семантичні моделі речень інтенсивної допустово-протиставної семантики, серед яких конструкції з якісним (як не, хоч як), квантитативним (скільки не, хоч скільки), субєктно-обєктним (хто не, що не; хоч хто, хоч що), атрибутивним (який не, хоч який), темпоральним (коли не, хоч коли), локативним (де не, куди не, звідки не; хоч де, хоч куди, хоч звідки) значеннями.