Сутність понять "правопорушення", "злочин", "склад злочину", "кваліфікація злочину". Види правопорушень та відмінності злочинів від інших правопорушень. Основні стадії кваліфікації злочинів. Значення кваліфікації злочинів в роботі правоохоронних органів.
Аннотация к работе
ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: Склад злочину та його ознаки Львів 2009 Вступ Актуальність теми дипломної роботи. Кримінальне право як наукова дисципліна головним чином вивчає злочин і покарання. Ці дві кримінально-правові інституції визначають і утворюють зміст, характеристику, особливості, завдання та потребу кримінального законодавства, кримінально-правової охорони, кримінального правосуддя. В Україні поняття злочину не лише має значне теоретичне обґрунтування, а й отримало своє законодавче закріплення. Злочином є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Злочин, як реальний факт, не може служити підставою кримінальної відповідальності, оскільки містить у собі деякі ознаки, що не впливають на відповідальність. Тому тільки сукупність вказаних у законі ознак, суттєвих для визначення суспільної небезпеки та характеру певного виду злочину, утворює склад злочину, факт встановлення якого і є підставою для кримінальної відповідальності та кваліфікації злочину за певною статтею КК. Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому йому притаманні всі ті обєктивні і субєктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості - той чи інший рух або утримання від нього, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості - прояв свідомості і волі, певна мотивація поведінки, її цілеспрямованість. Але на відміну від інших вчинків людини злочин за своєю соціальною сутністю є посяганням на ті відносини, що склалися в суспільстві, відображають його найбільш важливі інтереси, внаслідок чого охороняються законом про кримінальну відповідальність. Злочин завжди суперечить основним потребам та інтересам суспільного розвитку. Тому поняття злочину не може бути незмінним: воно завжди повинно відповідати конкретному етапу розвитку суспільства, потребам та інтересам, притаманним саме цьому етапу. Це дозволяє зробити два висновки: 1) поняття злочину залежить від соціально-економічних відносин, що існують на певному етапі розвитку суспільства, і тому є історично мінливим; 2) визнання певної поведінки людини злочином (криміналізація діяння) чи виключення її з кола злочинних (декриміналізація діяння) є безперервним процесом оцінки відповідності чи невідповідності цієї поведінки суспільному розвитку. Розробленість теми дипломної роботи: Стосовно складу злочину можна знайти багато літератури, до якої належать численні монографії, наукові статті, підручники та навчальні посібники багатьох сучасних криміналістів, серед яких відомі: Ю.В. Александров, В.А. Клименко, М.І. Бажанов, О.М. Омельчук, М.І. Мельник, В.О. Кузнєцов, Н.В. Чернишова, П.Л. Фріс, Ж.Ю. Половніков. Мета дипломної роботи - вивчення поняття складу злочину, його основних ознак. Відповідно до мети дипломної роботи, можна виділити такі основні завдання: розкрити сутність понять «правопорушення», «злочин», «склад злочину», «кваліфікація злочину»; охарактеризувати основні види правопорушень; проаналізувати особливості відмінності злочинів від інших правопорушень; дослідити об’єкт злочину, об’єктивну сторону злочину, суб’єкт злочину та суб’єктивну сторону злочину; визначити основні стадії кваліфікації злочинів; розкрити значення кваліфікації злочинів в практиці роботи правоохоронних органів. У третьому розділі розкривається поняття кваліфікації злочинів та значення кваліфікації злочинів в практиці роботи правоохоронних органів. злочин правопорушення кваліфікація правоохоронний 1. Причому, характер цих правил носить загальнообов’язковий характер, оскільки їх невиконання тягне за собою юридичну відповідальність особи. Правила, що регулюють поводження людей, дії соціальних груп, колективів, організацій, у своїй сукупності складають соціальні норми. У нашій країні санкції за порушення правових норм (правопорушення) визначаються Кримінальним Кодексом, Кодексом про адміністративні правопорушення, Цивільним Кодексом. Норми права являються тією реальною загрозою, яка стримує протиправну поведінку членів суспільства. За висловом М.О. Бажанова: «Саме забезпечене правове спілкування було би те, в якому всякий примусовий апарат був би лишнім. Правопорушення - це соціально-небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене чинним законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність. Це «необхідна оборона», обумовлена як «дії…вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці…» (ст. 36 Кримінального кодексу України, ст. 19 КпАП України) і «крайня необхідність», тобто «дії…для усунення небезпеки, що загрожує державному або громадському порядку, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими коштами, якщо заподіяна