Прикметники зі значенням "характер поверхні" як окрема підсистема лексичної системи мови. Внутрішня організація мікрополя. Застосування компонентного аналізу у моделюванні лексичної системи. Українські іменники, які сполучаються з прикметниками мікрополя.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Робота виконана на кафедрі української мови Ізмаїльського державного педагогічного інституту Міністерства освіти України Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Захист відбудеться “29 ”червня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 при Інституті мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України за адресою: 252001, м.Київ-1, вул.Актуальність дослідження визначається тим, що в українській мові до цього часу не зясоване питання про критерії відбору, склад, статус і внутрішню організацію семантичного обєднання слів зі значенням ‘характер поверхні’, не встановлено місце аналізованого семантичного обєднання слів у лексико-семантичній системі сучасної української мови. У першому розділі “Прикметники зі значенням ‘характер поверхні’ як окрема підсистема лексичної системи української мови” у трьох параграфах розглядаються послідовно історія опису прикметників зі значенням ‘характер поверхні’, основні поняття лінгвістичного апарату і центральна проблема - визначення статусу аналізованого семантичного обєднання у лексико-семантичній системі української мови. У роботах, присвячених вивченню семантичної структури прикметників зі значенням ‘характер поверхні’ можна відзначити два спрямування досліджень: перше стосується семантики на основі поняттєвого членування мовного простору (роботи Ж.П.Соколовської, О.В.Кардащук); друге повязане з частиномовною специфікою лексичних одиниць просторової семантики. Приналежність до групи семем зі значенням ‘характер поверхні’ встановлювалася за допомогою компонентного аналізу з залученням словникових формулювань не тільки самих похідних прикметників, а й твірних лексем (найчастіше іменників), часто наявних у словникових тлумаченнях, а також слів, які актуалізують загальновідоме для всіх мовців знання і тому виводяться методом логічного аналізу як елементи смислу прикметників зі значенням ‘характер поверхні’. Різноманітність особливостей їхньої поверхні, залежна від обєктивних властивостей тіл і субєктивного людського сприйняття, виявляється у наявності таких лексико-семантичних груп у складі ТГ-2: ‘наявність/відсутність нерівностей’, ‘деформованість’, ‘наявність/відсутність покриття’, ‘чуттєве сприйняття’, ‘обробленість людиною’, ‘зайнятість/незайнятість’, ‘наявність/відсутність бруду’.У сучасній українській мові склад лексичних одиниць мікрополя ‘характер поверхні’ становить понад 2500 одиниць. Цей фрагмент лексико-семантичної системи мови відібрано на основі словників із застосуванням компонентного, контекстного аналізу та психолінгвістичного експерименту. Валентнісний та контекстний аналіз показали, що у семантичному мікрополі ‘характер поверхні’ у мовленні функціонує набагато більше прикметників, ніж зафіксовано у словниках. Прикметники досліджуваного мікрополя ‘характер поверхні’ найчастіше сполучаються з іменниками різних лексико-семантичних груп. Асоціативне поле, відібране на основі асоціативних звязків між прикметниками мікрополя ‘характер поверхні’ та складної мережі асоціативних відношень аналізованого мікрополя у системі художнього тексту, має чітко визначені ядерну і периферійну частини.