Собівартість продукції, її поняття, структура і види. Аналіз собівартості як елемент управління виробництвом. Основні методи визначення, фактори та можливі шляхи зниження собівартості. Порядок визначення розміру зниження витрат на виробництво продукції.
Аннотация к работе
З процесом наповнення ринку товарами і послугами росте конкуренція, що змушує кожного учасника ринку боротися за своє місце на ньому. Це обумовлює необхідність підвищувати якість продукції, знижувати ціну на неї, а резерв поліпшення цих двох факторів укладений в собівартості. В узагальненому вигляді собівартість продукції відображає всі сторони господарської діяльності підприємств, їх досягнення і недоліки. На кошти економії, одержувані шляхом зниження собівартості, здійснюється значна частина витрат щодо розширення та вдосконалення виробництва. Досягнення даної мети передбачає вирішення наступних завдань: 1) розкриття сутності собівартості продукції; \Собівартість продукції в узагальненому вигляді являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі її виробництва та реалізації природних, матеріальних, трудових ресурсів, основних фондів та інших витрат. Собівартість відображає розмір поточних витрат, що мають виробничий, не капітальний характер, забезпечують процес простого відтворення на підприємстві. Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій: • облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції; Під структурою собівартості розуміється співвідношення різних елементів чи статей витрат у загальній сумі витрат на виробництво і реалізацію продукції. Структура собівартості може визначатися на основі класифікації витрат за економічно однорідним елементам і статтям калькуляції.У ринковій економіці роль і значення собівартості продукції для підприємства різко зростає. Собівартість характеризує якісну сторону всієї виробничої і господарської діяльності підприємства. З економічних і соціальних позицій значення зниження витрат і собівартості продукції для підприємства полягає в наступному: • зниження витрат дозволяє підприємству вивільнити оборотний капітал і прискорити його оборот; • зниження витрат є основним джерелом зростання прибутку і рентабельності виробництва, прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а значить, надає можливість не лише простого, а й розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства; Під управлінням собівартістю розуміють дії менеджерів спрямовані на зміну факторів, що впливають на собівартість продукції, таких як структура випуску продукції, обсяг виробництва, розподіл і облік витрат, якість і використовується сировина і т.д.На промислових підприємствах застосовуються чотири основні методи калькулювання собівартості й обліку витрат на виробництво: простий, позамовний, попередільний і нормативний. ростий метод калькулювання застосовується на підприємствах, що виробляють однорідну продукцію, що не мають напівфабрикатів і незавершеного виробництва. Собівартість одиниці продукції обчислюється шляхом ділення суми виробничих витрат на кількість одиниць продукції. Позамовний метод передбачає облік виробничих витрат і калькулювання за індивідуальним продукту або групі однорідних продуктів, тобто в якості обєкта калькулювання виступає окреме замовлення. Як правило, це виробництва, де застосовуються фізико-хімічні та хімічні методи переробки сировини та процес отримання продуктів складається з декількох послідовних технологічних стадій. Цей метод характеризується тим, що на підприємстві по кожному виду виробу складається попередня нормативна калькуляція, тобто калькуляція собівартості, обчислена за діючими на початок місяця нормами витрат матеріалів і трудових витрат, яка використовується для визначення фактичної собівартості продукції, оцінка браку у виробництві і розмірів незавершеного виробництва.Оцінці витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), повинна приділятися особлива увага, оскільки вони зумовлюють рівень відпускних цін, а відповідно, конкурентоспроможність продукції і величину прибутку підприємства. Під факторами розуміють причини, що зумовлюють певний рівень витрат, тобто це комплекс заходів, що викликають динаміку собівартості продукції. Внутрішньогалузеві фактори в умовах реформування економіки відіграють незначну роль і можуть бути представлені процесом вдосконалення нормативів системи цін на продукцію і в галузі планування виробничої діяльності, прийняття цінових і тарифних, трудових (галузевих) угод, що регулюють окремі види витрат. В основі формування витрат на виробництво продукції і, зокрема, умовно-змінних матеріальних витрат, має лежати їх науково обгрунтоване калькулювання за нормами, обумовленим технічними, технологічними, конструкторськими та іншими характеристиками та особливостями вироблюваної продукції. Резерви зниження рівня умовно-постійних витрат (витрат за комплексними статтями собівартості) виявляються і узагальнюються на основі вивчення їх динаміки, а також проведення факторного аналізу по кожній статті витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування, загальноцехових і загальногосподарських витрат, витрат на реалізацію.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ І УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ ПРОДУКЦІЇ
1.1 СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ: ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА І ВИДИ
1.2 АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ЯК ЕЛЕМЕНТ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ
1.3 МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
1.4 ФАКТОРИ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
1.5 ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ
РОЗДІЛ 2. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ НА ПП «МИКОЛАЇВСЬКИЙ КОМБІНАТ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ »