Дисертація присвячена вирішенню оптимізаційної задачі підвищення ефективності пасажирських перевезень на метрополітені із використанням математичних моделей. Сформульована і доведена теорема, що визначає складність організації функціональної системи.
Аннотация к работе
Київський університет економіки і технологій транспортуНауковий керівник доктор технічних наук, професор Губенко Володимир Костянтинович, (Приазовський державний технічний університет, зав. кафедри “Технології міжнародних перевезень і логістика”) (Харківський національний автотранспортний університет, зав. кафедри “Транспортні технології”) кандидат технічних наук, доцент Яновський Петро Олександрович (Київський університет економіки і технологій транспорту, зав. кафедри “Організація перевезень і управління на залізничному транспорті”) Захист відбудеться 25.04.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.820.01 в Київському університеті економіки і технологій транспорту за адресою: 03049, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського університета економіки і технологій транспорту за адресою: 03049, м.Враховуючи велику соціальну значимість пасажирських перевезень, стан рухомого складу та складність його оновлення, варто визнати актуальною проблему підвищення ефективності пасажирських перевезень за рахунок удосконалення використання рухомого складу, що є у наявності. Її вирішення лежить у напрямку поліпшення якості обслуговування пасажирів, удосконалювання перевізного процесу, використання різноманітних технологій перевезень, урахування зміни попиту, урахування впливу інших видів транспорту, тобто носить системний характер. Програмою передбачається “... реформування системи управління, впровадження системи комплексного транспортного обслуговування споживачів послуг залізничного транспорту, централізація управління перевезеннями ..., інформаційно-технологічне реформування галузі... ”. Поставлена мета визначила основні задачі: - базуючись на аналізі існуючих методів планування та управління пасажирськими перевезеннями описати підходи до їх оптимізації; проаналізувати існуючі технічні вирішення для удосконалювання і підвищення економічності пасажирських перевезень на метрополітені, міському і залізничному транспорті;Для того, щоб дії системи надалі були адекватні умовам середовища, що змінилися, варто змінити складність організації системи чи то убік збільшення, чи то убік зменшення. Різноманітні стани окремих складових частин системи, що призводять до однакового кінцевого результату, визначають деякі еквіпотенціальні відношення, що виступають законом відбитка звязків між собою. Будь-яка функціональна система, що знаходиться в динамічному відношенні із середовищем, може бути подана у вигляді “проточної системи” чи “проточного культиватора”. Тобто, якщо існує потік із визначеними швидкістю і щільністю використання його компоненти, а також є система, через котру цей потік проходить і з визначеним коефіцієнтом економічності перетвориться в нові “елементи”, то в цьому випадку такий процес можна описувати рівняннями “проточного культиватора”. Тоді система (1) у безрозмірних розмірах прийме такий вигляд: Продуктивність системи в моделі “проточного культиватора” виступає як критерій подоби у формі еквіпотенціального стану.У дисертаційній роботі розроблений новий підхід до вирішення оптимізаційної задачі пасажирських перевезень на метрополітені з метою підвищення ефективності роботи транспортної системи. Аналіз існуючих методів планування і керування пасажирськими перевезеннями, а також технічних вирішень, які використовуються для оптимізації перевезень на метрополітені, показав, що їхнє функціонування можливе, проте існуючі методики не забезпечують гнучкість у доборі параметрів і оперативність у вирішенні глобальної задачі оптимізації перевізного процесу. Наведено існуючі технічні міри, які використовуються на метрополітенах для удосконалювання перевізного процесу. На підставі подальшого математичного моделювання дані міри будуть використовуватися з метою підвищення ефективності роботи метрополітену. Введений термін “толерантності”, що дозволяє визначити залежність толерантності середовища від складності організації функціональної системи, у якості якої виступає транспортна система.