Особливості санкцій, що застосовувалися до порушників договірних зобов"язань та їх зв"язок з розумінням суті права. Співвідношення сакрального і світського, публічного і приватного права. Генезис та класифікація засобів забезпечення зобов"язань.
Аннотация к работе
Спеціальність: 12.00.01 - теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНауковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Харитонов Євген Олегович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри цивільного права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Ярмиш Олександр Назарович, Університет внутрішніх справ МВС України, м. Харків, перший проректор з наукової роботи кандидат юридичних наук, доцент Завальнюк Володимир Васильович, Одеська національна юридична академія, доцент кафедри теорії держави і права Захист відбудеться “5” жовтня 2001 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.01 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, М.Одеса, вул.Визначаючи зобовязання як правовий звязок між субєктами права, внаслідок якого одна особа (боржник) повинна щось дати, зробити або надати іншій особі (кредитору) під загрозою застосування у випадку невиконання цього обовязку засобів судового примусу, римські юристи вбачали суть їх "не в тому, щоб зробити якийсь предмет або сервітут нашим, але в тому, щоб зобовязати іншого дати нам щось, або зробити, або надати (залишити, розвязати)" (Д. 44.7. У римському праві була розроблена ефективна система забезпечення належного виконання договірних зобовязань, що була спрямована в першу чергу на захист інтересів кредитора і, як правило, на стимулювання боржника до виконання зобовязань шляхом впливу на його майнову сферу. Разом з тим, у підходах до оцінки окремих засобів забезпечення, визначення характеру їхнього взаємозвязку, значення різноманітних їхніх форм на різних етапах розвитку суспільства і права існують розбіжності. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною досліджень провідної фундаментальної наукової школи Одеської національної юридичної академії "Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин" і повязаний з планом науково-дослідної роботи кафедри історії держави і права Академії на 1998-2000 pp. за темою "Загальна історія держави і права України у системі вищої юридичної освіти" (затверджено на засіданні кафедри історії держави і права, протокол № 8 від 23.01.1998р.), а також з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільного права на 1998-2000 pp. за темою: "Вдосконалення цивільного права України. Історичний метод слугував, головним чином, інструментом зясування характеру закономірностей і тенденцій розвитку інституту забезпечення належного виконання зобовязань у контексті загального розвитку права у Стародавньому Римі; метод порівняльного аналізу використаний при зясуванні особливостей та відмінностей системи забезпечення належного виконання зобовязань на різних етапах розвитку цього інституту, а також для порівняння його у римському праві та праві України; метод логічного (догматичного) аналізу дав змогу зясувати принципи побудови та сутність норм римського права, присвячених вирішенню питань забезпечення належного виконання зобовязань."Розвиток системи договірних зобовязань у римському праві" звертається увага на ту обставину, що характерними рисами контрактного права раннього періоду було те, що: усі контракти суто формальні; відомі відмінності між ними визначаються не змістом, а формою; усі вони односторонні - одна сторона має тільки права, а інша - тільки обовязки; усі вони забезпечені позовним захистом, оскільки є контрактами цивільного права і породжують цивільні зобовязання; виконання зобовязань забезпечується загрозою кари Богів, а також впливом на особу боржника. У цей період складається поняття контракту, під яким розуміють угоду (домовленість) сторін, спрямовану на встановлення цивільних прав і обовязків, забезпечену позовним захистом . "Трансформації поглядів римських юристів на характер забезпечення належного виконання договірних зобовязань" зазначається, що на підставі аналізу юридичних джерел можна зробити висновок, що на першому етапі розвитку договірного права головними засобами забезпечення виконання угод були вплив на особу боржника (увязнення тощо) та забезпечення інтересів кредитора за рахунок самозакладу боржника. Забезпечення належного виконання контрактів досягається або шляхом застосування універсальної міри впливу і захисту - компенсації інтересу кредитора за рахунок боржника, що порушив зобовязання, або шляхом використання спеціальних засобів забезпечення виконання контракту. Договір цей був додатковим при манципації і полягав у тому, що боржник шляхом манципації або in jure cessio передавав свою річ у квірітську власність кредитора, але при цьому укладав особливий договір fiducia cum creditore, за яким кредитор зобовязувався у випадку сплати боргу повернути річ знову у власність боржника.