Ознайомлення з показниками інформаційного забезпечення керування прибутком. Формування доходів від фінансово-господарської діяльності. Процес управління розподілом прибутку. Вивчення політики виплати дивідендів. Тривалість операційного циклу фірми.
Аннотация к работе
Формування системи інформаційного забезпечення керування прибутком підприємства являє собою процес цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття оперативних управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації. Зміст системи інформаційного забезпечення керування прибутком, її широта і глибина визначаються галузевими особливостями діяльності підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в систему інформаційного забезпечення керування прибутком, вимагає проведення їхньої попередньої класифікації. Перевагою показників цієї групи є їхня уніфікованість, тому що вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку (що дозволяє використовувати типові технології й алгоритми фінансових розрахунків за окремими аспектами формування і розподілу прибутку, а також порівнювати ці показники з іншими аналогічними підприємствами); чітка регулярність формування (у встановлені нормативні терміни); високий ступінь надійності (звітність, сформована на базі фінансового обліку, видається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту).З урахуванням послідовності здійснення операційної діяльності, її циклічності, особливостей нормування доходів і витрат, а також інших факторів, процес формування різних видів операційного прибутку може бути представлений у наступному вигляді (рис. Система цього взаємозвязку, що одержала назву "взаємозвязок витрат, обсягу реалізації і прибутку" [Cost-Vo1ume-Profit Re1ations, CVP], дозволяє виділити роль окремих факторів у формуванні операційного прибутку і забезпечити ефективне керування цим процесом на підприємстві. У системі господарської діяльності підприємства, що забезпечує формування його прибутку, визначене місце займає інвестиційна діяльність, що характеризує процес обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладень капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Розглядаючи наведену формулу розрахунку ефекту фінансового левериджа, можна виділити в ній три основні складові: 1) Податковий коректор фінансового левериджа (1 - Снп), що показує, в якому ступені проявляється ефект фінансового левериджа в звязку з різним рівнем оподатковування прибутку. При позитивному значенні диференціала будь-який приріст коефіцієнта фінансового левериджа буде викликати ще більший приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджа буде приводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу.Характер розподілу прибутку визначає багато істотних аспектів діяльності підприємства, впливаючи на її результативність. Специфіка задач кожного конкретного підприємства та розбіжності зовнішніх і внутрішніх умов їхньої господарської діяльності не дозволяють виробити єдину модель розподілу прибутку, що носила б універсальний характер. За ознакою виникнення усі фактори, що впливають на розподіл прибутку, можна розділити на дві основні групи: а) зовнішні (генеровані зовнішніми умовами діяльності підприємства); б) внутрішні (генеровані особливостями господарської діяльності даного підприємства). Якщо підприємство має можливість залучати фінансові ресурси і з зовнішніх джерел на умовах більш низької вартості, ніж середньозважена вартість його капіталу, воно може більший розмір прибутку розподіляти серед власників і персоналу, тому що його інвестиційні потреби будуть задовольнятися за рахунок більш дешевих альтернативних зовнішніх джерел фінансування. Але якщо підприємство випускає інфляційно захищену продукцію (а ціни на окремі види продукції можуть і значно випереджати темпи інфляції) чи його інвестиційні проекти забезпечують високий рівень матеріалізації капіталу (у формі операційних основних фондів, запасів товарно-матеріальних цінностей і т.п.), то негативним впливом цього фактора на реально обумовлені пропорції розподілу прибутку можна зневажити.Виходячи з цієї мети поняття дивідендної політики може бути сформульоване в такий спосіб: дивідендна політика являє собою складову частину загальної політики керування прибутком, що полягає в оптимізації пропорцій між споживаною і капіталізованою його частинами з метою максимізації ринкової вартості підприємства. Його послідовники вважають, що величина дивідендів не впливає на зміну сукупного багатства акціонерів, тому оптимальна стратегія в дивідендній політиці полягає в тім, щоб дивіденди нараховувалися після того, як проаналізовані усі можливості для ефективного реінвестування прибутку. Вони висунули ідею про існування так званого “ефекту клієнтури”, відповідно до якої акціонери віддають перевагу стабільності дивідендної політики, ніж одержанню якихось екстраординарних доходів.
План
План
1. Інформаційне забезпечення управління прибутком
2. Формування прибутку від фінансово-господарської діяльності підприємства