Система технічного регулювання в Європейському Союзі як складова інфраструктури контролю за якістю й метод нетарифного регулювання: правовий аспект - Статья
Причини зростання масштабів міжнародних торговельно-економічних відносин, формування відповідних світових регуляторних систем обміну товарами й послугами, зокрема, і на споживчому ринку Європейського Союзу. Класифікація заходів нетарифного регулювання.
Аннотация к работе
Система технічного регулювання в європейському союзі як складова інфраструктури контролю за якістю й метод нетарифного регулювання: правовий аспект правовий споживчий ринок технічнийТак, за оцінками Конференції ООН із торгівлі та розвитку (далі - ЮНКТАД), нетарифні заходи охоплюють від 18 до 30% обсягів світової торгівлі та застосовуються розвиненими країнами щодо І7% імпорту, у тому числі до 50% метал опродукції, 25% текстильних виробів і 44% продукції сільського господарства [1]. ХХ ст. під час підготовки до переговорів Токійського раунду, ділить усі нетарифні обмеження на пять основних категорій: 1) обмеження, повязані з участю держав у зовнішньоторговельних операціях: субсидії та дотації експортерам або імпортозаміщуючим галузям, система переваг щодо розміщення державних замовлень, використання місцевих напівфабрикатів і вузлів за певних умов; заходи, що дискримінують перевезення іноземних товарів та іноземних перевізників тощо; 149-183] передбачала поділ нетарифних заходів на три групи: торговельно-політичні засоби, призначені для безпосереднього захисту вітчизняних виробників перед закордонною конкуренцією і для підтримки експортерів в експансії на зовнішні ринки; засоби неторговельно-політичного характеру, що застосовуються в окремі періоди часу для регулювання зовнішньої торгівлі; засоби, які не стосуються зовнішньої торгівлі, але застосування яких опосередковано впливає на неї. Технічні барєри в торгівлі розглядаються в ЄС так: - обовязкові технічні регламенти та добровільні стандарти, що визначають такі специфічні характеристики, які повинен мати продукт (розмір, форма, дизайн, маркування/ позначення/ упаковка, функціональність і продуктивність); конкретні процедури, що використовуються для перевірки відповідності продукту цим вимогам (процедури оцінювання відповідності - процедури тестування продукту, інспекція та сертифікація).