Організація навчання в Київській Русі. Перекладна література та перші педагогічні пам"ятки. Викладацька думка та система виховання. Становлення феодальної держави з новим способом виробництва. Зростання міст як центрів економічного і політичного життя.
Аннотация к работе
Український народ, як і будь-який інший, має власну систему виховання, він в ході історичного розвитку створив самобутні підходи до процесу навчання, підготовки молоді до дорослого життя, формування з них патріотів власної землі, активних та свідомих громадян, працелюбних людей. Спільність мови, території, духовної та матеріальної культури, спільна світоглядна позиція, державно-політичне життя, правові відносини ("Руська Правда"), спільна боротьба з ворогами сприяли формуванню в народів Київської Русі свідомого ставлення щодо обєднання руських земель в одну державу. Сутністьпоняття "книжне вчення" розкрив П.Греков, підкресливши, що це було не простонавчання грамоти, а власне школи, де викладались рідкісні науки. З кінця ХІ - початку ХІІ століття зявилосьпоняття "навчання грамоті", яке тлумачилось як навчання дітей письму, читанню,лічбі й хоровому співу і було рівнозначним елементарній початковій освіті.Мережа шкіл обмежувалася містами. Навчання здійснювалося за кошти батьків, ітаким чином було фактично недоступним для незаможного населення.Контингент школярів був невеликим, що пояснювалося застосуванням індивідуальних методів навчання.Метою виховання у східних словян були передача підростаючому поколінню трудових умінь, встановлених способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв, обрядів, а також підготовка мужнього воїна - захисника своєї землі. Виховання дітей у Київській Русі чітко регламентувалося соціальними механізмами передачі досвіду, у якості яких виступали народні традиції, звичаї, обряди, ритуали та виробничі, моральні й правові форми діяльності, куди діти включалися з раннього віку. Засоби військово-фізичної підготовки включали: володіння всіма видами зброї, верхову їзду, боротьбу, плавання, веслування, ходьбу на лижах, швидкісне лазіння по деревах, перелізання з дерева на дерево, ігри з биком.[6с.57] На ХІ ст., коли припадає період розквіту Київської Русі, тут склалася така система шкіл і виховання: школи "книжного вчення", монастирські школи, школи грамоти, кормильство, жіночі школи. Особливістю таких шкіл було те, що навчання здійснювалось за привнесеною християнством книжною системою, де головною була робота з книгою, з текстом.Педагогічна думка Київської Русі фіксувалася і дійшла до нас у найрізноманітніших джерелах: у памятках писемності та літератури різних жанрів, у творах образотворчого мистецтва, в засобах народної педагогіки (в усній народній творчості), в церковній та побутовій практиці тощо. Перші виступали важливою складовою державної ідеології, а другі виражали верховну мудрість народу в цілому. Вперше педагогічна думка Київської Русі прослідковується у творах древньоруської літератури. До перекладних належать "Пчела", "Златоуст", "Златоструй", "Ізборнік" Святослава 1073 р.,"Ізборнік" Святослава 1076 р. і ін. Автором "Ізборніка" 1076 р. був древньоруський книжник і монах Іоанн, який вибирав статті з рукописів у Київській великокняжій бібліотеці.Класична українська освіта має давні традиції і принципи, які сформувалися з часів Великокняжої України-Руси та розвинулися й набули нових форм за часів Козацької держави - це відкритість до світу, європейська орієнтація, привязка до християнських цінностей, ідеї гуманізму, домінанта гуманітарної освіти. В давній Україні була створена унікальна й самобутня вітчизняна освітньо-наукова система, яка увібрала досвід країн Європи, була багатоплановою і багаторівневою, включала початкові, середні школи-колегіуми, спеціальні школи, вищі школи - академії, університети. Вона забезпечила практично повну грамотність населення країни, а також умови для формування і зростання української духовної, військової, світської, наукової еліти.
План
Зміст
Вступ
1. Зміст та організація навчання в Київській Русі
2. Перекладна література та перші педагогічні памятки Київської Русі