Історія становлення і сучасні тенденції системи соціального страхування в Україні, як одного з видів державних соціальних гарантій населенню. Обов"язкове та добровільне соціальне страхування. Соціальне страхування як спосіб захисту особи від втрат доходу.
Аннотация к работе
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ 1.1 Історія становлення та сучасні тенденції системи соціального страхування в Україні 1.2 Сутність соціального срахування 1.3 Проблеми соціального страхування в Україні РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ЯК СПОСОБУ ЗАХИСТУ ОСОБИ ВІД ВТРАТ ДОХОДУ 2.1 Організація соціального страхування та його види 2.2 Обов’язкове та добровільне соціальне страхування та особливості його здійснення 2.3 Соціальне страхування як спосіб захисту особи від втрат доходу ВИСНОВКИ ЛІТЕРАТУРА ДОДАТКИ ВСТУП Однією з нагальних потреб кожної людини, на нашу думку, є потреба у стабільності, впевненості в завтрашньому дні. Проте, є певні негаразди, з якими ми погодилися боротися разом як члени суспільства, громадяни держави, а не як окремі особи. Теоретичним та практичним аспектам організації соціального страхування присвячені роботи радянських (згодом - українських та російських) вчених Е.Вальяна, Н.Вигдорчика, К.Воблія, А.Манеса, В.Райхера, В.Базилевича, О.Василика, А.Гальчинського, В.Грушка, Е.Лібанової, Б.Надточого, В.Найдьонова, В.Новікова, С.Осадця, Т.Ротової, С.Саркісова, Г.Сулєйманової, Т.Федорової, В.Фильєва. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ 1.1 Історія становлення та сучасні тенденції системи соціального страхування в Україні соціальний страхування дохід державний Соціальне страхування - це встановлена державою система прав щодо надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадянам у разі настання хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадянина причин, старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати страхових внесків працедавцями та найманими працівниками, а також бюджетних асигнувань у випадках, визначених законодавством. Отже засновником соціального страхування завжди є національна солідарність, а основним її принципом є страхування. Природа соціального страхування визначається як форма відтворення найманих робітників і осіб, що живуть за рахунок власної праці, у випадку втрати заробітку, що передбачає нестраховий перерозподіл коштів у встановлених межах і страхове відшкодування в суспільно погоджених розмірах, які дозволяють забезпечити соціально прийнятний рівень життя родині працівника, у випадку, коли відбувається страховий випадок. Виходячи з цієї позиції відомий радянський дослідник інституту страхування середини ХХ століття В.К.Райхер робить висновок, що соціальне страхування, здійснюване в капіталістичних країнах, є «сумішшю трьох різних елементів: а) звичайного особистого (хоча й обов’язкового) страхування - в тій частині, у якій цей фонд утворюється з внесків самих робітників; б) соціального страхування - в тій частині, у якій цей фонд утворюється з внесків підприємців; в) бюджетного страхового забезпечення - в тій частині, у якій фонд соціального страхування утворюється з асигнувань держави» [20]. Н.А.Вигдорчик, що ближче за всіх підійшов до виявлення природи соціального страхування, визначаючи його як інститут збереження життєвого рівня працюючих від масових ризиків його втрати, до характеристики цього інституту добавляє вимогу його повноти. Забезпечення мас у випадку соціальних негараздів не вичерпує природу соціального страхування і не є вирішальною відмінністю від інших форм соціального захисту. Рекомендація Міжнародної організації праці (МОП) № 67 (1944) - «Про забезпечення прибутку», що встановлює основні принципи соціального захисту, з приводу фінансування соціального страхування проголошує: «…суми виплат повинні бути розподілені між застрахованими особами, роботодавцями і платниками податків таким чином, щоб уникнути соціальних складнощів застрахованих осіб з малими прибутками й уникнути труднощів стосовно виробництва» [14]. В Україні існують такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: · пенсійне страхування; · страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням чи народженням; · медичне страхування; · страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; · страхування на випадок безробіття; · інші види страхування, передбачені законами України.