Розгляд інституціональних і процедурних основ функціонування механізмів узгодження інтересів учасників виробничого процесу, заснованої на рівній співпраці. Значення соціального партнерства у ринковій економіці. Організаційні завдання роботодавців.
Аннотация к работе
У свою чергу, вирішення соціально-економічних проблем має здійснюватися з урахуванням рівня соціально-трудових відносин, їх правового забезпечення, відповідності цілям та завданням соціальної політики держави. загальний і міцний мир може бути лише на основі соціальної справедливості, ненадання в який-небудь країні працівникам людських умов праці є перешкодою для інших країн, які бажають поліпшити становище трудящих, всі люди, незалежно від раси, віросповідання й статі, мають право на матеріальне благополуччя і духовний розвиток в умовах свободи і демократії, сталості економіки і рівних можливостей. Узгодження соціально-економічних інтересів між вказаними субєктами, а також між ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у країнах з розвинутою ринковою економікою назву інституту соціального партнерства, який охоплює соціально-трудові відносини від конкретного підприємства (роботодавця) до національного рівня. Соціальне партнерство - це система взаємозвязків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками - з одного боку, роботодавцями та їх обєднаннями - з другого, і державою та органами місцевого самоврядування - з третього, їхніми представниками та спільно створеними органами з регулювання соціально-трудових відносин, які (взаємозвязки) полягають у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави. Соціальне партнерство між сторонами соціально-трудових відносин, їх субєктами та органами здійснюється водночас на різних рівнях і у різних формах.Для успішного виконання власних суспільних функцій система соціального партнерства зобовязана включати в себе наступні складові: - Сукупність постійних і тимчасових двох, трьох і багатосторонніх органів, які формуються представниками найманих працівників і роботодавців, а також виконавчої влади та здійснюють взаємодію між ними на різних рівнях регулювання соціально-економічних відносин (національному, регіональному, галузевому, рівні підприємств та їх підрозділів); Сукупність різних спільних документів (колективних договорів, угод, рішень і т. п.), що схвалюються даними органами на основі взаємних консультацій і переговорів між зацікавленими сторонами і приймаються ними до виконання; Базове значення для реального поширення соціального партнерства в країні має поширення його культури й ідеології. Ідеологія соціального партнерства ґрунтується на визнанні: неминучості й необхідності мирного співіснування в суспільстві різних соціальних груп з їх специфічними, часто протилежними інтересами, обєктивності прояву і конфлікту інтересів, боротьби між соціальними групами, можливості вести цю боротьбу в цивілізованих формах і досягати її конструктивного завершення у вигляді взаємоприйнятного компромісу, що відповідає перспективним завданням суспільного прогресу.