Система соціального партнерства як регулятор соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства (соціологічний аналіз) - Автореферат

Харківський національний університет ім. Система соціального партнерства як регулятор соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства (соціологічний аналіз)Захист відбудеться “____”__________ 2001 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.05.15 у Харківському національному університеті імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В роботі аналізуються функції системи соціального партнерства, обєктивні умови і субєктивні чинники, що детермінують її становлення та функціонування. соціальний трудовий партнерство соціологічний Автор обосновывает, что регулятором взаимодействия основных субъектов социально-экономических отношений может выступать система социального партнерства в лице представительских организационных структур - профсоюзов, ассоциаций и организаций работодателей и государственных органов исполнительной власти. В работе рассматриваются место, роль и функции системы социального партнерства в механизме регулирования социально-трудовых отношений, подчеркивается, что данный институт может способствовать гармонизации и достижению оптимального баланса интересов основных субъектов социально-трудовых отношений цивилизованным путем реализации социально-значимых целей, ради которых субъекты вынуждены поступаться узкогрупповыми, корпоративными интересами.В умовах зростання соціальної напруженості в Україні реальна проблема полягає в протиріччі між потребами працездатного населення в ефективних засобах регулювання відносин у сфері соціально-трудової діяльності, на ринку праці між основними її субєктами - роботодавцями, найманими працівниками, органами державної влади і відсутністю, невідпрацьованістю відповідних механізмів у соціальній практиці. У звязку з цим виникає необхідність вивчення стану партнерських відносин, умов і чинників, що обумовлюють становлення системи соціального партнерства як регулятора соціально-трудових відносин в транзитному суспільстві, можливостей її інституалізації та подальшого розвитку. Соціально-економічна ситуація в Україні обумовлює гостру суспільну необхідність узгодження інтересів основних субєктів - найманих працівників, роботодавців та держави, чого можливо досягти лише утвердженням принципів соціального партнерства, що дозволить застосувати легітимні, ненасильницькі заходи вирішення трудових спорів та конфліктів, досягти консенсусу, соціальної злагоди. Слід відзначити, що сьогодні йде утвердження розуміння необхідності переходу від конфліктологічної парадигми розвитку соціума до альтернативних шляхів цього процесу - цивілізаційних, інтеграційних моделей, у межах яких розвязання суперечностей відбувається шляхом їх інституалізації та легітимізації, що передбачає наявність певних механізмів соціальної взаємодії між субєктами, які виступають носіями соціальних протиріч. Саме ця концепція була покладена в основу розробки соціологічної парадигми соціального партнерства як оптимальної моделі регулювання соціальних протиріч між найбільш дистанційованими субєктами соціально-трудових відносин, що передбачає наявність певних умов його реалізації: розвинених ринкових відносин, діючого ринку праці, реалізації демократичних принципів управління; відпрацьованого правового поля; зрілості субєктивних чинників - сформованості соціальної відповідальності, сталої ідентифікації, усвідомлення єдності цілей, цінностей тощо.У першому підрозділі "Поняття і сутність категорії соціального партнерства" уточнюється визначення поняття і сутності соціального партнерства на перетині різних концептуальних підходів, зокрема таких соціологічних теорій як феноменологія, функціоналізм, конфліктологічний і цивілізаційно-діяльнісний підходи. Автор визначає соціальне партнерство як соціальну взаємодію, яка здійснюється на основі певних норм, процедур щодо узгодження інтересів основних субєктів соціально-трудових відносин, їхніх цільових настанов, що сприяє досягненню загальних соціально-значущих цілей. Соціологічний підхід дає можливість розглянути соціальне партнерство крізь призму потреб і інтересів субєктів соціально-трудових відносин, які різняться за статусом у соціальній ієрархії суспільства, що визначає різний рівень доступу до соціальних ресурсів і, відповідно, їхнього добробуту, участі в управлінні тощо. Соціальне партнерство виступає інструментом узгодження спільних зусиль в організаційно-управлінській діяльності соціальних субєктів у соціально-трудовій сфері, що забезпечує можливість досягнення консенсусу у вирішенні суперечок, конфліктів, які виникають між ними. У реальній ситуації субєкти соціально-трудових відносин різняться за статусом, місцем і роллю в соціальній ієрархії, а також рівнем прибутків, структурою особистого споживання, участю в громадському житті, що визначає специфіку їхніх інтересів, потреб і цінностей.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ