Дослідження системи робіт навчально-мовленнєвої діяльності учнів 6-х класів середньої школи на уроках української мови. Вплив мовленнєво-ігрової діяльності на розвиток комунікативних умінь та навичок. Особливості розвитку усного та писемного мовлення.
Аннотация к работе
Донецький інститут соціальної освіти Факультет філології та журналістики Кафедра філології Дипломна робота з методики навчання української мови Система роботи з розвитку зв’язного мовлення учнів на уроках української мови (5-12 клас) Майкова Юлія Геннадіївна Науковий керівник проф., д - р пед. наук Яворська С. Т. Донецьк - 2010 Зміст Вступ 1. Лінгводидактичні засади розвитку зв’язного мовлення 1.1 Аналіз літератури з досліджуваної проблеми 1.2 Методичні принципи навчання української мови 1.3 Типи мовлення 1.4 Особливості розвитку усного та писемного мовлення 2. Інновації у роботі з розвитку звязного мовлення 2.1 Інтерактивні технології навчання у системі розвитку комунікативних умінь і навичок 2.2 Система ситуативних завдань на уроках розвитку зв’язного мовлення 2.3 Види робіт з розвитку зв’язного мовлення 3. Методика експериментального дослідження у системі робіт з розвитку звязного мовлення учнів 3.1 Мета і завдання експерименту 3.2 Зміст експерименту 3.3 Аналіз результатів дослідження Висновки Список використаної літератури Вступ Мовна освіта в Україні спрямована на виховання людини, яка вільно володіє літературною мовою в усіх сферах суспільного життя. Уміння сприймати, розуміти почуте або прочитане, викладати його зміст, точно формулювати думку, висловлювати її в усній чи писемній формі можуть бути сформовані лише на основі розвитку мислення і мовлення, що є основою навчання мови, починаючи з 1-го класу. За допомогою мовних засобів людина виражає себе, свій внутрішній світ, світобачення, свій естетичний, етичний та інтелектуальний розвиток, мовленнєву компетенцію, володіння літературними нормами, багатство мовного запасу, вміння усного і писемного, діалогічного і монологічного мовлення. Мовленнєвий розвиток є елементом формування духовної культури людини, що ушляхетнює її життя, збагачує сферу спілкування з іншими людьми. Основною метою навчання рідної мови є формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови, формування мовленнєвої компетенції учнів, тобто таких особистісних утворень, що охоплюють: знання базових мовленнєвих понять; здатність до мовленнєвої творчості; уміння правильно будувати висловлювання, реалізовувати задум у процесі продуктивної мовленнєвої діяльності; здатність до асоціативної мовленнєво-мислительної діяльності; гнучке вміння використовувати мовні засоби залежно від типу, стилю мовлення; вимогливість до свого мовлення, навички самоконтролю результатів мовленнєвої діяльності та ін. Україномовна особистість усвідомлює свою належність до українського народу, вживає українську мову в усіх сферах мовлення, поважає рідне слово, має високу мовну культуру: прагне оволодіти всіма нормами літературної мови, вміє користуватися її виражальними засобами у різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення. Отже, актуальність теми зумовлена новими завданнями, що поставлені перед сучасною школою, - формування в учнів умінь самостійно будувати усні й письмові висловлювання різних жанрів, які необхідні їм у процесі навчання і майбутньої діяльності. Основою формування умінь і навичок зв’язного мовлення є сукупність понять з лінгвістики тексту і стилістики, які стали визначальними у сучасній програмі з мови. Учитель, який прагне добре організувати роботу над розвитком мовлення учнів, повинен бути обізнаний з найновішими досягненнями психолінгвістики, зокрема психології усного та писемного мовлення, вікової та педагогічної психології, інформатики, ораторського мистецтва, педагогіки, лінгвістики тексту. Досягнення цієї мети передбачає розв’язання завдань: 1) дослідити теоретико-методичні та концептуальні положення розвитку зв’язного мовлення учнів; 2) виявити взаємозв’язок різних видів діяльності (мовленнєва, навчально-мовленнєва, ігрова, комунікативна) у процесі розвитку зв’язного мовлення учнів та вплив мовленнєво-ігрової діяльності на розвиток комунікативних умінь та навичок; 3) визначити та науково обґрунтувати сутність і структуру поняття „мовленнєва компетенція; 4) виявити сутність, показники, структуру й охарактеризувати розвиток монологічного та діалогічного мовлення; 5) розробити експериментальну методику розвитку зв’язного мовлення учнів 5 - 12 класів за допомогою інтерактивних форм, методів та прийомів. Гіпотеза дослідження: ефективність розвитку зв’язного мовлення учнів 6-х класів у мовленнєвій діяльності значно підвищиться, якщо забезпечити такі педагогічні умови: - взаємозв’язок навчально-мовленнєвої, мовленнєвої, комунікативної діяльності учнів; - формування мовленнєвих умінь і навичок, необхідних для побудови зв’язних висловлювань; - єдність сформованості монологічного та діалогічного мовлення у процесі навчання; - використання інтерактивних технологій, спрямованих на розвиток зв’язного мовлення дітей. Теоретичні засади дослідження становлять: праці психологів щодо мовленнєвої діяльності (Л.В.Виготський, М.О.Іванчук та ін.); ігрової (О.І.Новик, О.І.Сорокіна