Поняття системи права, її структура, галузі; загальна характеристика системи законодавства. Міжнародне право, систематизація нормативно-правових актів; мусульманське, індуське право, далекосхідна група правових систем. Сучасна правова система України.
Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ 1. ПРАВО ЯК СИСТЕМНЕ УТВОРЕННЯ 1.1 Поняття системи права, ії структура 1.2 Галузі права 2. СИСТЕМА ПРАВА І СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА 2.1 Поняття та загальна характеристика системи законодавства, її співвідношення із системою права 2.2 Міжнародне право 2.3 Система законодавства 2.4 Систематизація нормативно-правових актів 3. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО 3.1 Система мусульманського права та ії структура 3.2 Норма мусульманського права 4. ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 5.1 Система, норми китайського права 5.2 Система права сучасної Японії 6. ПРАВОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ 6.1 Система права Українських земель у складі імперії Габсбургів Висновок Список використаних джерел 1. ПРАВО ЯК СИСТЕМНЕ УТВОРЕННЯ 1.1 Поняття системи права, ії структура Система права - це об’єктивно зумовлений системою суспільних відносин, комплекс взаємопов’язаних і взаємодіючих чинних правових норм певної держави, логічно розподілених на відносно самостійні частини (галузі, підгалузі, інститути права), що характеризуються єдністю та узгодженістю. Ознаки системи прав: 1) об’єктивна зумовленість - реально зумовлена особливостями економічного та соціально-політичного розвитку, існує у зв’язку функціонуючим соціальним середовищем, тобто елементами, що сприяють розвитку системи права, але перебувають поза ії структурним утворенням; 2) органічна єдність і узгодженість - структурна цілісність і взаємозв’язки правових норм; їх взаємна узгодженість і цілеспрямованість; відсутність суперечностей всередені системи; 3) cтруктурна різноманітність - (внутрішній розподіл) - складається з неоднакових за змістом і обсягом структурних єлементів, які логічно поєднують і розподіляють нормативний матеріал відповідно до його функціональної спрямованості; 4) cтабільність і динамізм - зумовлені постійним складом базових галузей права, інститутів права; зберігаючи стабільність, водночас визначаються динамічним складом норм, інститутів права та правовідносин, що їх формують. Особливе місце узагальнювального характеру в системі права займають правові спільності (публічне і приватне право; матеріальне і процесуальне право) Структура системи права - це ії елементи та спосіб їх зв’язку і взаємодії у системі. Не може існувати норма права, котра не входила б у певний інститут, підгалузь чи галузь права. 1.2 Галузі права Галузь права - відносно самостійна сукупність норма права, що регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин і володіє тільки їй властивим режимом правового регулювання (тобто предметом, методом, метою, способами, типом правового регулювання) і є підсистемою системи права. Ознаки галузь права: 1) охоплює певну якісно однорідну сферу суспільних відносин; 2) має відносно самостійну сукупність юридичних норм - диспозицій (прав і обов’язків), що визначають умови їх реалізації, та своєрідних санкцій; 3) відзначається своєрідністю обсягу, кількістю інститутів, що її складають; наявністю чи відсутністю підгалузей права; 4) володіє лише їй властивим режимом правового регулювання, котрим забезпечується ефективність дії як галузі в цілому, так і підгалузей та інститутів права, що утворені в ії складі; 5) є стійкою і автономною у своєму функціонуванні підсистемою системи права. Крім того, це система всіх виданих та впорядкованих державними органами, безпосередньо народом або уповноваженими субєктами нормативно-правових актів (законів та підзаконних нормативно-правових актів). Конституція має найвищу юридичну силу. Взаємозвязок цих систем полягає у тому, що ці дві повністю самостійні категорії є виразом права, його внутрішньої і зовнішньої сторони, є виразом сутності правової системи будь-якої держави, і тому зясування характеру їх співвідношення має важливе теоретичне і практичне значення. Крім того, на сучасному етапі створюються і діють міждержавні організації, які покликані сприяти втіленню у життя норм міжнародного права та підтриманню міжнародного правопорядку, наприклад, Рада Безпеки ООН. Вона має свою Конституцію, яку приймає її Верховна Рада і затверджує Верховна Рада України. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення її Ради міністрів не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.