Розвиток газової промисловості на Заході України. Розвиток підземного зберігання газу. Основні особливості формування i експлуатації газосховища. Відбір газу з застосуванням газомотокомпресорів. Розрахункові параметри роботи компресорної станції.
Аннотация к работе
Вступ Забезпечення України паливно-енергетичними ресурсами - одне із основних завдань національної економіки, без розвязання якого неможливе успішне здійснення соціальних, економічних і науково-технічних програм, спрямованих на збереження державної незалежності. Газова промисловість України бере початок на Прикарпатті - одному з найстаріших нафтогазопромислових регіонів Європи. Загальна довжина магістральних газопроводів, що експлуатуються газотранспортними підприємствами України становить 35 тис км. Проектна продуктивність газопровідної системи по вхідних газопроводах на кордоні України становить близько 232 млрд.м3. Крім того, через схід України проходить система газопроводів, яка дає можливість транспортувати газ на південь Росії до 30-50 млрд.м3/рік. Таким чином, Україна є найбільшим у світі транзитером природного газу. Історія підземного зберігання газу розпочинається в 1915 році, коли в Канаді було збудовано перше експериментальне сховище природного газу. На сьогоднішній день в Україні експлуатується 13 підземних сховищ газу. Загальний об’єм газу складає 35 млрд.м3, кількість свердловин - 1700, потужність КС - 550 тис.кВт. Добова максимальна продуктивність - 0,2 млрд.м3 газу. Результати наукових досліджень свідчать, що для забезпечення надійної роботи системи газопостачання необхідно мати резерви газу від 6 до 12% залежно від конкретних умов (від річного обсягу споживання). Це дає змогу зменшити затрати на будівництво магістрального газопроводу, тому що він розраховується на середньорічну продуктивність, а не на максимальну продуктивність, і як наслідок передбачити менший діаметр трубопроводу, з встановлення меншої кількості ГПА на КС. 1. На усіх прикарпатських промислах - у Бориславі, Долині, Східниці та інших - видобування нафти супроводжував природній газ, який вважався шкідливим і випускався в повітря або спалювався. Ще у XVII ст. біля села Дашава, біля Стрия, було помічено виходи газу на поверхню землі. Дебіт свердловини досягав 3210 м3, газу на добу, а тиск у газоносному горизонті становив 60 атм. Ще одне родовище гагу було відкрито біля села Опари, що розташоване за 20км від Дрогобича. Тільки у 1937-1938 рр. їхні обсяги виросли і буровики дістались глибини 390-550 м. Так, вихід газу у першій з них, глибина 190 м , тиск 0,1 МПа був невеликим. У 1940 р. розпочато промислову розробку Опарського родовища, побудовано газопровід «Опари-Дрогобич». Окупаційна влада створила у Львові підприємство «Karpaten ?l Aktiengesellschaft - Hauptverwaltung Lemberg» (Карпатське нафтове акціонерне товариство - головне підприємство у Львові) . Таким чином, на семи розвіданих газових горизонтах було пробурено 42 експлуатаційні свердловини. Задовольняючи потребу в природному газі як внутрішніх споживачів, споживачів Росії, Молдови, Білорусії, Литви і Латвії, так і експортних поставок, вже тоді в зимовий період відчувалось недостатнє постачання газу до великих міст, зокрема Львова, Москви, Києва та ін. Технологічний проект дослідних робіт створення Олишівського ПСГ був розроблений в московському інституті «ВНИИГаз». При цьому перші 3 роки нагнітання здійснювалося за допомогою компресорної станції, розташованої на сусідньому Олишівському ПСГ. Набутий при цьому виробничий досвід було використано при розширенні згаданого ПСГ, а також при спорудженні нових сховищ у водоносних структурах та обводнених газових пластах. В згаданому проекті передбачувалося нагнітання газу у вироблені поклади Е і Г Дашавського родовища. Цей доробок було використано пізніше, в 1973 році, коли з ініціативи спеціалістів Стрийського газопромислового управління (ГПУ) Я.С. Кривка, І.М. Петріва, П.М. Натини, Р.Ф. Гімера та ін. і львівських обласних організацій розпочате створення Дашавського ПСГ у виробленому покладі Г з метою забезпечення надійності газопостачання місцевих споживачів. Технологічне проектування згаданих вище Угерського та Опарського ПСГ було здійснено в 1968-1969 роках УкрНДІГазом під керівництвом д.т.н. П.Т. Шмиглі інженером Є.І. Федоровим та к.т.н. А.В. Барановим спільно з інженерами ЦНДВР Стрийського ГПУ Р.Ф. Гімером, А.І. Ткачуком та Ю.С. Клочком. Таким чином, практично з самого початку розвитку підземного зберігання газу в Україні формуються 3 центри для його наукового забезпечення: § Харківський - на базі лабораторії (пізніше - відділу) підземного зберігання газу УкрНДІГазу. Крім того, вони під’єднані до газопроводу Більче-Волиця - Долина, який забираючи газ із ПСГ Більче-Волиця - Угерсько (горизонт XVI) та трьох згаданих, є по суті газопроводом-колектором. Підземні сховища газу, створені в виснажених родовищах Прикарпаття (Угерське, Опарське, Дашавське, Богородчанське i Угерсько-Більче-Волицьке) призначені для забезпечення надійності експортних поставок газу в країни Західної Європи, i газопостачання споживачів Західного економічного району країни, в зв’язку з постійним зниженням видобутку газу із родовищ Західних областей України. Далі наведено короткі характеристики підземних сховищ Прикарпаття, які містять в собі відомості пр