Дослідження модернізаційних процесів українського суспільства та їхнього впливу на систему освіти й культуру в цілому. Пріоритети соціокультурного вивчення проблем і процесів. Шляхи забезпечення надійних концептуальних орієнтирів освітньої політики.
Аннотация к работе
Система освіти як засіб модернізації української культуриПопри існування великої кількості дослідницьких підходів, більшість з них не враховують соціокультурну суть і зумовленість освіти, розглядаючи освіту відокремлено від інших чинників суспільного розвитку, не даючи комплексного, адекватного уявлення про освіту як цілісну систему. Використання принципу системності якраз надає можливість оперувати освітою не як окремим обєктом, а у взаємозвязку з іншими системами суспільного життя, зокрема з культурою, з масивом її креативних принципів, методик і стереотипів функціонування. Використання принципу системності надає можливість оперувати освітою не як окремим обєктом, а у взаємозвязку з іншими системами суспільного життя, зокрема з культурою, масивом її креативних принципів, методик і стереотипів функціонування. Таким чином, дослідження теоретико-методологічних проблем освіти дозволяє заповнити когнітивно-концептуальний вакуум, який має місце у розвитку філософії освіти. Дослідження під таким кутом зору набувають ознак передумови розробки соціокультурних концепцій модернізації системи освіти та української культури, а також подальшого практичного використання принципу системності у створенні нових моделей системи освіти та культури, реалізації як теоретичного, так і соціально-практичного потенціалу філософії освіти в Україні.В роботі розглядаються основні підходи до тлумачення понять «освіта», «система освіти», співвідношення освіти з ціннісними орієнтирами сучасної культури. У другому підрозділі першого розділу дисертації «Структурно-функціональний аналіз системи освіти» розглянуто соціокультурний зміст нових освітніх парадигм, різноманітних інтерпретацій культури, співвідношення понять «культура», «діяльність», «соціальні відносини», «людина». Визначено основні параметри сучасної культури, виявлено сутнісні особливості взаємозвязку освіти та культури. У першому підрозділі другого розділу «Культура як обєкт дослідження філософії освіти» розглядається проблема функціонально-інструментального співвідношення суспільства та культури. Культура - це перш за все система цінностей суспільства, оскільки в ній концентруються всі результати духовної діяльності суспільства; вона є найстійкішою, фундаментальною структурою суспільної свідомості (на відміну від суспільної думки, якій притаманні менш стійкий та більш лабільний характер); вона зумовлює вибірковий підхід як до духовних артефактів, так і до цінностей своєї або «чужої» культури.У процесі дослідження дисертант дійшов висновку, що сутністю сучасної освіти є формування цілісної картини світу, трансляція від покоління до покоління досягнень науки, досвіду та традицій. Структуризація нової філософської парадигми освіти повинна істотною мірою здійснюватися в межах і завдяки процесу соціальної та когнітивної інституціоналізації філософії освіти як самостійної сфери знань. На основі проведеного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури виокремлено основні концептуальні підходи до розгляду системи освіти, її структурних елементів та подальшого розвитку.