Історичні передумови розвитку податкової системи Італії. Загальна характеристика прямого та непрямого оподаткування. Структура правового регулювання оподаткування в сучасній Італії. Система податкової адміністрації та здійснення ними контрольної функції.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Історичні передумови розвитку податкової системи Італії Розділ 2. Загальна характеристика прямого та непрямого оподаткування 2.1. Структура правового регулювання оподаткування в сучасній Італії 2.2. Система податкової адміністрації Італії та здійснення ними контрольної функції Висновки Перелік використаних джерел Вступ Актуальність теми дослідження. Вивчення історії податків часів Римської республіки та Римської імперії дає змогу уявити собі першоджерела українського податкового законодавства, а також, як це не дивно, причини деяких помилок сучасних законодавців у галузі оподаткування. 2. Зокрема, спільним в них є переважання кількості підзаконних нормативних актів та роз’яснень податкової служби над законами, що регулюють відносини оподаткування. Деякі з них, наприклад, можливість суб’єкта оподаткування з допомогою мережі Інтернет, ознайомитися із своєю податковою справою та система запитів і відповідей на них податкових служб будуть докладно освітлені у цій курсовій роботі. 3. Якщо Україна бажає стати членом ЄС, то італійський досвід (з урахуванням схожості податкових систем) слід вивчити якнайуважніше. Зокрема, потрібно роздивитися досвід Італії у переході з однієї валюти (ліри) на іншу (ЄВРО). Дуже багато джерел з сучасного податкового законодавства Італії викладено в мережі Інтернет, наприклад, доволі цікаве дослідження Романа Моріарті. Спочатку вся держава являла собою лише м. Рим і прилягаючі до нього місцевості. У воєнний час громадяни Рима обкладалися податками відповідно до доходів. Крім того, римська адміністрація найчастіше просто використовувала систему податків, що склалася в даній місцевості до римлян. В 6 р. н.е. імператор Август увів податок зі спадщини - 5%. Найбільш значними подіями в розвитку сучасної податкової системи Італії стали реформи 1973-1974 рр. та 1988 р. Перша була проведена з метою модернізувати структуру й адміністрування національної податкової системи у відповідності з вимогами Європейського Союзу, друга внесла зміни в оподаткування доходів фізичних і юридичних осіб. На завершення слід зазначити, що право Давнього Риму безперечно вплинуло на право всіх країн Європи, але, зрозуміло, на право власне Італії вплив був найбільшим. При цьому необхідно мати на увазі, що питання оподатковування регулюються Конституцією Республіки Італія, у якій визначені основні принципи оподатковування, міжнародними угодами, сукупністю законів про податки й збори, а також цілим рядом актів президента, уряду, Міністерства економіки й фінансів, представницьких органів влади на місцевому рівні. Дане право цілком і повністю належить парламенту країни як вищому законодавчому органу влади. У тому випадку, якщо директиви накладають беззастережне й чітке зобовязання, навіть якщо воно не визнано Державою-членом, суддя цієї держави зобовязаний відмовитися від застосування національних нормативних актів, що суперечать загальноєвропейським директивам; - постанови Верховного Суду, які юриспруденція Конституційного Суду визнає складовою частиною загальноєвропейських норм, за умови, що формулювання цих постанов може дозволити їхнє безпосереднє застосування. Протиріч між законами республіки, області, муніципалітету бути не повинно, інакше Конституційним судом відповідний законодавчий акт відміняється [8, c.157]. За категорією а) оподатковуваний дохід, отриманий від земельної власності, ведення сільськогосподарської діяльності, а також будівель і споруд, обчислюється кадастровим методом. Кадастрові оцінки переглядаються кожні 10 років, а в проміжку до чинних норм Міністерство фінансів має право вводити поправочні коефіцієнти. Крім того, оподатковуваний дохід від зайнятості на постійній основі за кордоном дорівнює сумі, яка щорічно визначається Міністерством праці.