Основні характеристики, класифікація та особливості функціонування моделей охорони здоров’я різних країн. Державне регулювання діяльності оздоровчих установ в Україні. Аналіз переваг соціал-демократичної "скандинавської" моделі соціального захисту.
Аннотация к работе
СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ В УКРАЇНІ: ВИБІР НАЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУДержавна політика з охорони здоровя полягає у формуванні вищими органами державної влади пріоритетів, доктрин, концепцій і програм, спрямованих на зміцнення здоровя населення, забезпечення діяльності і розвиток системи охорони здоровя. Повязано це з тим, що послуги і програми, що реалізуються в системі охорони здоровя, безпосередньо впливають на здоровя і життя людини. Державне регулювання діяльності установ охорони здоровя, включаючи питання управління і ціноутворення, спроби (що робилися в тому числі і в економічно розвинених країнах) повністю фінансувати охорону здоровя за допомогою державного бюджету зумовили більш повільне і неповне впровадження сучасних методів і способів управління цією системою. Однак, незважаючи на значну увагу вчених до проблем державного управління охороною здоровя, питання визначення національної моделі розвитку системи охорони здоровя досі залишаються актуальними. Наприклад, М.Фотакі розглядає сучасні системи охорони здоровя, опираючись на категорію країн, віднесених до різних рівнів соціального розвитку, і виділяючи такі моделі: 1) універсалістська (модель Бевериджа); 2) соціального страхування (модель Бісмарка); 3) “південна модель” (Іспанія, Португалія, Греція і частково Італія); 4) інституціональна чи соціал-демократична “скандинавська модель”; 5) ліберальна (залишкового соціального забезпечення); 6) консервативна корпоративна (Японія); 7) латиноамериканська; 8) системи охорони здоровя індустріальних держав Східної Азії; 9) системи охорони здоровя країн з перехідною економікою [9, с.