Специфіка життя на Україні на початку XIX ст. Світоглядні позиції Грицька Квітки-Основ’яненки, їх вплив на художню творчість. Специфіка образів та образотворчих засобів в сентиментально-реалістичних повістях на прикладі твору письменника "Козир-дівка".
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки Національний педагогічний університет імені М. П. Система образів повісті Грицька Квітки-Основяненка «Козир-дівка»Звернення письменників того періоду до народної тематики, створення творів українською живою розмовною мовою було необхідністю, адже в умовах кріпацтва селяни зазнавали соціального, національного та релігійного гніту. Основоположник української прози - Грицько Квітка-Основяненко-, у своїх творах висвітлював народне життя, головним героєм його творчості була звичайна людина. Грицько Квітка-Основяненко почав писати прозові твори українською мовою тоді, коли він вже був відомим завдяки своїм російськомовним творам. простежити як еволюціонують художні образи та засоби їз творення в творчості Грицька Квітки-Основяненка. Українців тоді називали «малоросами», українську мову «малороссийским наречием»,а саму Україну - «Малоросією».В історію української літератури Грицько Квітка-Основяненко увійшов як засновник української прози та жанру соціально-побутової комедії, видатний драматург, відомий російськомовний письменник, представник просвітительського реалізму,сентименталізму. Грицько Квітка-Основяненко був причетний до всіх культурно-освітніх починань:був одним із засновників Товариства благодіяння,Інституту шляхетних дівчат у Харкові,став ініціатором заснування часопису «Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда», «Молодик»,брав участь у заснуванні першої публічної бібліотеки в Харкові,творчо співпрацював із колективом Харківського театру. Грицько Квітка-Основяненко був ініціатором збирання пожертвувань на громадські потреби,насамперед на освіту. Грицько Квітка-Основяненко був знайом з Григорієм Сковородою особисто та з його працями,тому йому була дуже близька ідея «сродної праці»,що дає людині змогу розвиватися та наближає її до ідеалу. Грицько Квітка-Основяненко критикує реакційних романтиків ,їх віддаленість від навколишньої дійсності, виступає проти нагромадження смертей,жахів у творах,проти запозичення сюжетів та героїв із зарубіжної літератури. квітка основяненко письменникОтже, початок ХІХ ст. характеризувався складними суспільними умовами життя. Україна не мала своєї державності,а була під владою двох великих імперій.Це повчання вводиться автором з метою пояснення головної думки твору, для чого цей твір було створено та для того, щоб читачі зрозуміли ,що хоче донести їм автор та як не можна чинити. В повісті «Козир-дівка» цією головною думкою є «Знаймо самі себе,а про другого, хоч певно знатимемо чи бачитимемо, нам нужди мало; бо бува й так, що нам здасться і всі говорять, що такий-то чоловік от те й те зробив, от той чув од такого, а такий-то й сам бачив…Еге!А як дійдеться до діла, так се він робив не на зло кому, а всім на добре, або коли й шкоду кому зробив, то зовсім не той, на кого казали, а такий виноват , на кого не думали, й не гадали» [3,с. В повісті «Козир-дівка» автор, постійно звертаючись до реципієнта, відносить і себе до людей, яким адресоване це повчання: «Та так осудимо, так перекоренимо його, що йому й на думку не спадало таке робити, а ми уво всім його обвинуватимо» [3,с. Також Грицько Квітка-Основяненко зазначає, що люди назавжди нарекли її козир-дівкою: «А Ївга, вже вона й замужем,вже вона й молодиця, вже і діточок наводила, а в людей усе вона козир-дівка!» [3,c.283]. Письменник через цей образ зображує невправного господаря, який має досить невеликі розумові здібності: «Якби сам Трохим Макуха увесь порядок у своїм господарстві давав, то швидко б у нього і в великій хаті ,і в кімнаті, що для проїжджаючих облагодив, горобці б цвірінькали, а в коморах, що посеред двора стояли насипані повні вівсом і усяким борошном, так би паутинням заснувалось; я ж кажу , усе б у нього попереводилось і не зібрав би нічого, якби орудував сам, бо був собі…так… бог з ним!»[3,с.234] Макуха дуже любить свого ледащого сина Тимоху та все йому дозволяє, бо він його спадкоємець:«Так нехай,-дума,-дитина нагуляється, поки молода, та згадує, як добре було за батька жити».[3,с.235] Макуха зображується також як підлабузник, який намагається догодити сільській владі, влаштовуючи бенкет у себе вдома та частуючи «поважних» гостей усім найкращим: «Зараз посідали за стіл, а макуха, знай, представля доказательства: то полинькової, то персикової…»[3,с.Грицько Квітка-Основяненко поділяє персонажів на так званих «добрих людей» та їх антиподів. «Добрі люди» в його повістях дотримуються християнських заповідей та загальнолюдських моральних норм. Грицько Квітка-Основяненко зображує також панораму зразкового селянського побуту, що є властивим для «добрих людей». Автор не бере до уваги соціальний статус та станову приналежність як визначальну рису характеру героя, а першочергово враховує моральні якості. Персонажів для своїх творів Грицько Квітка-Основяненко змальовує з життя.Грицько Квітка-Основяненко в історії української літератури займає визначне місце. Його творчість сміливо можна назвати початком просвітницького реалізму в українській літературі та предтечею реалізму критичного.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ I. СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНІ УМОВИ НА УКРАЇНІ 20-30-х рр. XIX ст. ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО ПРОЦЕСУ ЦЬОГО ПЕРІОДУ
1.1 Специфіка життя на Україні на початку XIX ст.
1.2 Розвиток нової української літератури у перші десятиріччя XIX ст
1.3 Світоглядні позиції Грицька Квітки- Основяненка та їх вплив на його художню творчість
РОЗДІЛ II ОБРАЗНА СИСТЕМА ПОВІСТІ ГРИЦЬКА КВІТКИ-ОСНОВЯНЕНКА «КОЗИР-ДІВКА»
2.1 Специфіка образів та образотворчих засобів в сентиментально-реалістичних повістях Грицька Квітки-Основяненка (на прикладі твору «Козир-дівка»)